Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Опубліковані тут цитати з інтерв’ю є частиною проєкту “Голоси Євромайдану у глобальних студіях протестів та солідарності”. У його центрі є опрацьовані й тематично організовані матеріали з колекції усноісторичних інтерв’ю “Голоси супротиву і надії”, що були записані впродовж грудня 2013 – лютого 2014 рр. (понад 100 інтерв’ю). Всі вони були зібрані у базу “Особисті хронології Євромайдану”, яка у повному обсязі є розміщена на сайті Міського медіаархіву. Колекція налічує 17 тематичних блоків. “Ленінопад” – один із них. Ця підбірка включає запитання до інтев’юйованих учасників й учасниць Євромайдану про їхню оцінку подій, пов’язаних з поваленням пам’ятників Леніну (особливо у контексті знесення фігури біля Бессарабської площі у Києві і подальшу долю цього місця). Наведені у категорії відповіді вказують як на особисте значення цих монументів для різних людей, так і описують ставлення до конкретних форм міського протесту і виявів спонтанної декомунізації. Деякі цитати містять детальні особисті спогади й емоційні переживання.

Назва:

Ставлення до «Ленінопаду» у спогадах учасників Євромайдану, 2013-2014 роки

Рік:
2013-2014
Див. більше:
Міський медіаархів
Колекція:
Особисті хронології Євромайдану
Мова оригіналу:
Українська, російська

[Знесення пам’ятника Леніну] От, це ще один щасливий момент для мене. Я був тут, навпроти, в студії в ефірі FM «Галичина». І якраз була перерва, я побачив, що мені дзвонить дружина (вона була в Києві), я підняв трубку, а вона каже: «Зараз звалюють пам’ятник Леніна. Ааа! Упав!» Я кажу Андрію: «Андрію, щойно звалили пам’ятник Леніна». Він такий: «Ааа!». І тут же в ефір: «Щойно звалили пам’ятник Леніна!» Так FM «Галичина» стала першим ЗМІ у Львові, яке повідомило про знесення пам’ятника Леніна. Я був щасливий, це особисте: я ненавиджу Леніна, я ненавиджу його з дитинства. Я виріс в Дніпропетровську і я почав ходити на націоналістичні РУХівські демонстрації десь років з 14, і я пам’ятаю це відчуття, коли ми стоїмо, нас маленька купка, 10-15 людей, переважно старші люди, рухівці, і мені там дають потримати український прапор, повз нас пропливають тисячі комуністів з купою червоних прапорів, і стоїть цей Ленін, і я думаю: «Колись ти впадеш». І от не в Дніпропетровську, але впав. І я реально був дуже щасливий, коли я після того приїхав до Києва, це було таке паломництво для мене. Я підійшов до цього місця, до цього порожнього постаменту, і я був реально щасливий. Потім кожен раз, коли я був у Києві, я обов’язково туди підходив просто постояти і подивитися. Це дуже символічно для мене. Це означає, що шляху назад нема. Якщо в 2004 не йшлось про те, щоб його знести, то зараз… Нехай це хоч яка завгодно провокація була, але це було дуже правильно зроблено. … [Що мало би бути на цьому місці?] Та поставили вже золотий унітаз, то нехай стоїть. Ну, я думаю, що на цей самий постамент не треба, напевно, що його треба знести. Я проти пам’ятників. Я вважаю, що пам’ятники не потрібні в принципі. Я за мораторій на спорудження пам’ятників і що найменше років на 20 будь-яких, окрім могильних.

Чоловік, 32 роки, записаний у Львові 5 лютого 2014 року, активіст Євромайдану та Помаранчевої революції

 

Позитивно [ставлюся до знесення пам’ятника Леніну]. Я не прихильник пам’ятників, я прихильник мистецьких монументів, не прихильник пам’ятників в пам’ять якихось політичних фігур чи історичних подій. Я швидше прихильник мистецьких якихось скульптурних форм.

Чоловік, 40 років, записаний у Львові 6 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Ну, двозначне [ставлення]: з одного боку, звичайно, символи тоталітаризму. Євромайдан – це причина того, що в нас ще совок сидить, ми так вичавлюєм, мусим з кров’ю вичавлювати той совок з себе, але з другого боку, пам’ятник в місті – це проблема місцевої громади. Мене би зачепило, якби тут приїхали… пам’ятники або ще щось таке і хтось скинув. З Одеси приїхали, або я поїхав до них і їхню Катерину поваляв. Це явно вважаю недопустимим.  Це місцева громада. Абсолютно. Хай вирішують, що хочуть робити.

Чоловік, 46 років, записаний у Львові 6 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції

Я тоже «за». … [Построить на этом месте] Золотого Януковича. (смех)

Чоловік, старше 30 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Пам’ятник Леніну [біля Бессарабської площі], ну в мене ставлення було до нього, ну сам по собі, так монументальне мистецтво, був дуже непоганий насправді пам’ятник. Його можна було спокійно, як в Будапешті, вивести за місто і поставити в якийсь парк. Врешті, вивести всі пам’ятники, які там стоять з радянського минулого. Ніхто цим не займався. 22 роки він простояв, мозолив просто очі людям, які його ненавиділи, тому що в нас це не пам’ятник, у нас це символ, тому що стільки мільйонів людей, які були закатовані під час того режиму, важко просто уявити собі. Відповідно, це був для мене символічний акт, такого символічного вандалізму, коли люди зібралися, скинули його просто, коли влада не вирішує це питання, людям приходиться займатися цим самотужки. На мій погляд, можна було зробити більш цивілізовано. Просто зняти і вивезти, залишити цей зразок непоганого радянського ар деко для історії, але цього не сталось. … Я би зараз нічого не ставив на це місце, поки… Я вважаю, що має бути суспільна дискусія – кого ставити, якогось національного героя або національного генія, або художника, письменника. Це має бути вирішене в результаті суспільної дискусії. Зараз не треба взагалі туди лізти, нехай протестують. 

Чоловік, 35 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції

 

Це дуже цікаве запитання, бо насправді, найбільш точне своє ставлення висловив там у «Фейсбуці» відомий наш публіцист і діяч Юрій Макаров, коли сказав, що ну, звичайно, це зроблено в не дуже цивілізований спосіб, але ти десь всередині розумів, що його вже давно треба було прибрати. Тут раптом знайшлась група, яка взяла і прибрала таким чином. Тобто багато хто з моїх знайомих засуджує. Леніну вже там давно не було місце. Його треба було прибрати ще в [19]91-му році, але ситуація зайшла в такий глухий кут. Коли хлопці з організації «Тризуб» відбивали йому носа, потім їх там засуджували. Потім комуністи почали утворювати пікет навколо того, потім цей пікет обернувся на якийсь такий фарс, бо стояв червоний намет з символікою комуністичної партії, в тому наметі нікого не було, потім влітку ти бачиш, що Леніна охороняє наряд муніципальної міліції і постає питання, чого це вони там знаходяться і охороняють пам’ятник Леніна за мої гроші, бо я сплачую податки? Могли там йти патрулювати вулиці, робити більш якусь корисну справу. Відбулося, ну відбулося. … Я думаю, що було безліч ідей: і кого поставити, і як поставити, в якому вигляді. Для пам’ятника це місце не погане. Мені там сподобалася одна ідея когось з художників, що зробити його таким перманентним пам’ятником. Давати якомусь митцю, скажімо, місяць, він там робить якусь інсталяцію або скульптуру. Вона стоїть місяць, потім змінює когось іншого. Саме ця ідея мені видалась продуктивною. 

Чоловік, 51 рік, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Ну, я уже писал об этом. Я уже писал, что я рад, что нет уже этого памятника, мне очень жалко скульптуру, хорошая скульптура. Виноваты в этом, я считаю, обе стороны. Виноваты те, кто его снес, потому что был разбужен инстинкт вандализма, и виноваты те, кто его вовремя не убрал. Когда в Москве [19]91-го толпа хотела снести [памятник] Феликсу Эдмундовичу, мер Попов пригнал грузовик, пригнал кран, накинули петлю, была красивая картинка и лежит себе до сих пор в парке тоталитарной скульптурой… Я считаю, что вообще, снесли памятник товарищу Ленину, а лучше читать тексты. Если остуда убрать идеологическую составляющую, патологическую кровожадность, там есть много не глупых мыслей как революцию делать, вот, и план, как пропаганду делать для того, чтобы как-то новая идеология победила старую… История Украины вообще никак не отражена в монументах. Гражданская война – она породила столько имен, которые известны во всем мире, что связано з Украиной: Петлюра, Махно, Троцкий – кому из них есть памятник? Щорс. Кто такой Щорс? … Человек, которого Сталин назначил национальной героям Гражданской войны. … Кто сегодня в мире последователь идей Щорса? Что из себе представляли его идеи? Последователи идей Винниченко, Петлюры, Троцкого, Махно до сих пор есть во всем мире. Особенно Троцкого и Махно, хотя они между собой были непримиримыми противниками, а Винниченко и Петлюре тоже были непримиримы. Россия поднимает вой по поводу любой попытки как-то снять советские табу з украинской истории, а тем не менее, Путин на свои деньги справляет надгробия генералу Деникину. Мягко говоря, не менее проворачивая история, чем в Украине. 

Чоловік, 52 роки, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Грубо отрицательно [отношусь к сносу памятника Ленину]. Я считаю, что вне зависимости от нашего отношения к этим памятникам, вне зависимости от их архитектурной ценности, снова-таки, возвращаемся к, есть такое административное нарушение как вандализм, есть такое уголовное нарушение, как хулиганство – этого нельзя делать. Нельзя преступать закон. Окей, ребята, да, это отвратительный памятник. И к Ленину тоже можно относиться очень по-разному. Но меня в Киеве раздражает очень много вещей. Это не повод портить или уничтожать каждую из них. Более того, я считаю, это один из самых, одно из самых вредных событий для революции. Когда ее противники, как минимум в том же Интернете, получили возможность размахивать останками этого памятника, и кричать: «Вы здесь все варвары и вандалы». Я, например, не вандал. Но теперь я от этого уже не отмажусь. … [Построить на этом месте] У нас была идея памятника революционеру. Значит, во-первых, революционер должен быть сферический, потому что на нем надета вся зимняя одежда, которую он только смог найти. В одной руке у него бутерброд. У нас, да, мы сейчас работаем над проектом. Я не уверенна, что его стоит ставить именно на том же месте, но как бы Ленин, как отец русской революции, я думаю, не возражал бы против памятника просто революционеру на своем месте. Мне хочется в это верить. … В одно руке в революционера бутерброд. [А в другой?] Другая рука соседнего революционера.

Жінка, 28 років, записана у Києві 7 лютого 2014 року,  учасниця Євромайдану та активістка Помаранчевої революції у Дніпропетровську, членкиня організації «Народний госпіталь»

 

Все ровно люди будуть нагадувати: «О, тут Ленін стояв». Той пам’ятник не буде якось так. Я навіть не знаю, як то сказати. Ну, коротше, це, з моєї сторони, не треба так робити. Чого вони цей пам’ятник не зруйнують? Чому цей пам’ятник не зруйнують? Це ж тоже камінь. Це камінь. То тоже камінь. Нащо його руйнувати? Нащо Сталіна було руйнувати? Нащо тих всіх було? Най стоїть. Най діти, правнуки знають, що був колись такий Ленін… Хоч комунізму, комунізму там вже нема. Ну так, на половину. 70 на 30, на 40% ще, може, лишилося.

Чоловік, 50 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Ну, Ви знаєте, я його туди не ставив. Я би його там не зносив. То є раз. По-друге, я вважаю, що на даний момент є більше важливіші питання і завдання, ніж зносити пам’ятник Леніна. Але що сталося – то сталося. … [Що мало би бути на цьому місці?] Ну, звичайно, в Україні є багато достойних людей. Да, Ленін і так нікуди не пропаде. Він є в мавзолеї як пам’ятник. Звичайно, є достойних багато людей, я вважаю, в Україні. Зараз можна поставити пам’ятник тим людям, що там загинули. От можна поставити, бо вони фактично вони є чужі для нашої нації, але вони загинули за наш народ, за нашу свободу. Так по-дурному, але…

Чоловік, 29 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Ну це вже патріотизм, заграла кров (сміх). … Я би не казав, що пам’ятники треба ламати, бо це вандалізм, це реальний акт вандалізму, але чисто моє особисте – Леніну вже давно пора було впасти, нехай там краще стоїть Шевченко чи хтось з українців. … [Що мало би з’являтися на цьому місці?] Може, і не з’являтися, але якщо це місце там спеціально зробили для того, щоб там стояв пам’ятник, то нехай кладуть, але вже українському якомусь патріоту, ну нехай виберуть якогось українського, а не уже нам чужого Леніна. Тобто він уже до незалежної України в принципі не має відношення, він був в минулому, його час пройшов, нехай він стоїть там, де люди мають ще відношення і він має до них відношення, а в нас може стояти елементарно там Франко, чи, ну не знаю, може бути якийсь воєнний, може бути якийсь інший, може бути пам’ятник скульптурі просто, нехай там стоїть краще квітка.

Чоловік, 25 років, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Положительно [отношусь к сносу памятника Ленину]. Нет, в принципе его снесли не вовремя, потому что голоса коммунистов уже стали против нас. А вообще-то памятник Ленину – этот памятник – даже не говоря о многих других, он не является художественной ценностью. Это копия. Есть же закон, который эти памятники… Просто его не вовремя снесли, просто группы экстремистов, они, конечно, немножко сделали хуже, иначе бы коммунисты, может быть, поддержали до каких-то в Верховной раде нас. А так они настроены из-за этого…  Кстати, по этому поводу знаете этот анекдот с Майдана? «Почему Ленин упал?» «От огорчения. Он сделал одну революцию, Янукович – две». Ну там вместо – там, конечно, не памятник Ленину, так же как напротив вокзала – памятник коню [Щорсу]. Они не должны стоять, памятники эти в принципе. Бибикову там должен вообще-то памятник… Бибиков бульвар, если уж так пошло. Ну, Шевченко хороший памятник, но не Ленину, никак он там.

Чоловік, 69 років, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Я можу сказати, що не на часі було, це треба було зробити, але не зараз. 

Чоловік, 23 роки, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Никак не отношусь [к сносу памятника Ленину]. Это ни в плюс, ни в минус. Для меня они не имеют никакой ни положительной ценности, ни отрицательной, скажем так. То есть я отношусь точно так же, как к символике Евромайдану. Да, это классно, это маркер, это можно связать с этим какие-то ценности, ну, честно говоря, это сейчас не настолько романтично, да. То есть после событий январских вот как-то вот этой романтики с символикой, и атрибутикой какой-то у меня лично поубавилось. То есть это уже не самое главное и те же памятники Ленину. Ну это же да, можно их рассматривать как символ тоталитаризма и ещё чего-то, но на самом деле совершенно спокойно сносят Алею Славы и строят на её месте парковку и храм. Да, то есть при том, при сём, что они за советское там прошлое, тем более за победу и так далее, мне это совершенно нормально. Памятник революционерам на площади Конституции снесли и Алею Славы тоже снесли, и не факт, что кто-то, где-то её когда-то восстановит. По этому нашей власти как-то совершенно наплевать на эти все памятники прошлого славного советского, как они считают, или как кто-то считает. Ну это не маловажный вопрос. 

Чоловік, 27 років, записаний у Харкові 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Я скажу, що таке дійсно Ленін. Так, в одинадцятому, здається, році відбили йому ніс, і на це було попередження – що кияни не сприймають його, тобто вони не хочуть, щоби Ленін знаходився як пам’ятник на вулиці міста. Тоді, до речі, пам’ятник був достатньо зі статичної точки зору, і потрібно було переносити в якийсь музей, і робити там музей  радянської окупації чи якогось іншого радянського періоду, і робити це, приносити його туди і там поставити, це було б нормально, але це попередження, яке тоді не почули і пам’ятник відновили, ну і це власне логічне закінчення і продовження цього процесу.

Чоловік, 30 років, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, активіст та один з організаторів Євромайдану

 

Снесли и снесли. Я ни за, ни против. Я не вижу в этом ничего крамольного, ничего такого правильного, ну снесли. … Я не думаю, что сейчас это вообще имеет какое-то степенное значения. Давайте разгребёмся с тем, что происходит. Давайте з Лобановского снимет этот черный плащ, в котором он сидит, и будет мир, а потом уже решим, что ставить на Бессарабке.

Жінка, 33 роки, записана у Києві 9 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану

 

Ну, пам’ятник Леніна, він коли-не-коли мав бути знесений, а тим більше перед цим, як він був знесений, 8 числа грудня, якщо я не помиляюся, перед цим комуністи вкотре виступили ніби за народ і своїм обманним цим ходом вони все рівно підтримали партію. І, тим більше, посадивши ще на два місяці Азарова, вони показали, що вони, ну, відповідно, певна група людей їм, так сказать, відповіла услід. … Ну, особисто в мене моя думка – це поставити туди Симоненка, забальзамувати і покласти, це гарне місце. Ленін своє відстояв, і хай би він ще постояв років 10-20 там.

Чоловік, 31 рік, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції

 

Позитивно [ставлюся до знесення]. Я приймав участь у знесенні першого пам’ятника Леніна в Радянському Союзі. В Червонограді. … Головне, щоб в принципі, після кількох перших вони вже більше нікого не цікавили, по великому рахунку, в цілій Україні. В селах, де вони стоять по п’ять штук, вони теж нікого не цікавлять, хай вони собі розсиплються потихеньку. Але тут потрібна була, я вважаю, потрібна була, скажемо, якась маленька перемога над владою, показати свою силу. Тому, звичайно, позитивно ставлюсь. Можна було не бити, можна просто зняти, була б мудра влада, просто б зняли потихеньку, сховали б до пори, до часу, а потім в якийсь музей відправили, оскільки, можливо, якусь історичну культурну цінність, я маю на увазі мистецьку, становив. Ну, але так сталось, не зняли вони, зняли інші.

Чоловік, 55 років, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану 

 

В той момент, коли він впав, цей пам’ятник, особисто мої думки були, що це не в той час, напевне, і невчасно це було. [А що має бути на його місці] Навіть не знаю, важко сказати. Там розглядалися декілька варіантів, якісь із них, я пам’ятаю, що я відмітила для себе як прийнятні, якісь, ну такі дуже спірні.

Жінка, 44 роки, записана у Києві 9 лютого 2014 року,учасниця Євромайдану

 

Мне не нравиться то, что вот в этом раже, в этой митинговой, вот этой эйфории толпа направила свою энергию на памятник. Я против того, чтобы в центре города стоял памятник Ленину, то есть вот, об этом в тот же вечер, когда это произошло, об этом сразу же написал журналист Мустафа Найем, который написал именно так, как я думаю. Он сказал, что это, что это варварство, что гораздо, гораздо проще свалить памятник, чем добиться его законного, его сноса, потому что это было бы, это было бы правильно и хорошо. Кроме всего прочего, это еще не давало бы повода нашим, можно так сказать, врагам, не подставляться и не давать лишнего, лишнего повода врагам. Поэтому к тому, что сейчас нет памятника Ленину на бульваре Шевченко, я отношусь хорошо, а к тому, каким образом он был скинут – я отношусь плохо, вот так. Я не знаю [что должно появиться на этом месте], унитаз, золотой унитаз, который там появился, от там в тему, я бы не хотел, чтобы он там оставался сильно на долго, кто-то из музыкантов написал, что было бы здорово поставить там памятник Джону Колтрейну, но я уже не помню, в чем соль этой шутки. Бог его знает, Бог его знает. Не знаю, что-то веселое там должно быть, мне кажется, потому что такое место, место стремное, я знаю там, что там вешали, что там вешали фашистов, когда освободили Киев, от, именно в том месте были публичные казни. Потом это было местом сбора коммунистов, собственно памятник Ленину, и сейчас, сейчас там что-то веселое очень должно появиться, не знаю, что. Между прочим, человек, который нам подходит, это киевский скульптор, который, он, собственно, делал Пейзажную аллею. Хотя киевляне многие на это плюют, плюются и не любят, и вот этого Ежика в тумане, это тоже он сделал. Которого сейчас нет, понятно, что его украли, но он вернется, это ежик. 

Чоловік, 33 роки, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану

 

Вначале у меня такая была позиция, что я должна находится постоянно в Киеве. Да? И во всем участвовать, что там, собственно, происходит. Ну то есть как во всем? Не во всем. Потому что, например, когда этот памятник Ленина сносили. Хоть я негативно к нему отношусь. Но мне не нравилось, что происходит, потому что это как-то имело оттенок такого беспредела. Потому что после того, как снесли памятник, начали таращить какие-то улицы на Крещатике. Вот. И не во всех, собственно, но таких, да, акциях, в которых я считала, что я должна. Ну, в общем, я считала, что я должна находится в эпицентре событий. И когда я вернулась в Харьков, то мне немного поменялась потому, что я увидела, что вот на востоке большая проблема в том, что люди вообще не берут в этом участие, они как-то очень негативно относятся, или нейтрально, или равнодушно. Я, участвуя уже здесь, поняла, что да, наверно здесь все-таки нужно как-то с людьми просто общаться. И оно как-то так более на периферию сдвинулось. Ну а потом, в конечном итоге, это уже только так интернетное пространство, это общение с друзьями или просто передача информации и так далее. … Мне не нравится, что Ленин стоит в других городах. Я выросла на другой части Украины, где я Ленина не видела. Я впервые Ленина увидела в 19 лет своей жизни (смех). Вот как постамент какой-то (смех). И для меня это очень странно. Мне очень странно поддерживать какого-то вождя, который убивал людей. И поэтому я, конечно, отношусь к этому [сносу] положительно безусловно. Вот. Конечно, когда я находилась во время этого, ну мы уже пришли, когда его бросили на землю. Потом разбивали там кувалдой какой-то. И там люди, разные реакции у них были. Вот. И мне казалось, что уже что-то началось в стране такое непоправимое, что невозможно остановить. Непонятно кто там из них провокатор, непонятно кто. Это впервые тогда были такие провокативные вещи. До этого не было каких-то провокаций. Мне казалось, что сейчас начнется (смех). Вот. Ну ничего такого не началось. И просто, не знаю, это все-таки символ того, что народ хочет видеть других кумиров, хочет видеть других героев. … Ну люди, например, которые там находились, они говорили, что до этого стоял там Шевченко. Да? Его скинули – поставили Ленина. И теперь опять будет стоять Шевченко якобы. Я не знаю на самом деле, что там было до этого. Но, мне кажется, лично мне кажется, что после того, как скинули Ленина, лучше было бы оставить это место без никого. Это тоже было бы таким знаком, символом того, что происходило в стране. Да? Вот такая некая пустота, которая у нас сейчас есть, как новое только начинает творится. Но люди хотели тоже что-то сказать, да, этим новым, новым памятникам (смех), если его можно назвать. 

Жінка, 26 років, записана у Харкові 10 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції

 

Їх треба не зносити, а просто прибрати всіх. А знесення? Я за це. Він от этот, йому зайців не було жалко (сміх). Знаєте, колись була така книжка. Толста така. Там була в [19]55-56-му році, вийшли оці книжки, видання. Значить, рассказы о Ленине, там старых большевиков, все прочее. І я читаю. Бібліотека була в моєму відділі. Я читаю. Це ж розповідь про те, як Ленін їздив на охоту, на цьому човні і як він цих бідних зайців там бив. І я думаю: як можна про це розказувати, як це? Ну взять просто тих нещасних зайців. Ну що ж це ти за людина? А ми з чоловіком ходимо собачат кормимо. Я покупаю крупу, варю кашу, косточки там, сироватку покупаю. От сейчас я прийшла до Вас, а чоловік пішов собак кормить. Ну політичним діячам сегодняшним ніякі пам’ятники [не ставити] Якщо ставити, то, можливо, таким поетам, науковцям, людям науки. То таким. 

Жінка, 72 роки, записана у Харкові 10 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції 

 

Не знаю [як ставлюся]. Мне как-то это, не сильно переживаю по этому поводу.

Жінка, 26 років, записана у Харкові 10 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану 

 

Мої емоції говорять про те, що це дуже класно. Стосовно раціональної точки зору, можливо, по всіх підходах. Ну якщо я би там би був, я також би їх зносив, але я би був у масці. Так якби я був на передовій. Я ставлюся в цілому позитивно. Але якщо б я це робив публічно, ні, я би не зносив. Я би йшов правовим полем і я би це робив, ну, ми будемо очікувати ще протидію на ці, можливо, антимайдан – це є комплексом і часткою тих протидій на тих Ленінів знос. Я би пропрацював правове і просвітницьке поле для того, щоб це була система знесення пам’ятника Леніна, тому що серед тих, скільки там, близько тисячі є пам’ятників Леніна. Якщо ми знесемо 20 – це ніщо інше, як просто інформаційний привід. І так в більшій мірі, відсотків 90 це є просто вже стоять ці, тобто це так само як пам’ятники радянським воїнам на Західній Україні – їх не зносять, бо толерантні до жертв, але за ними ніхто не упорядковує, не дивиться. Вони просто мимоволі втратили свою символічну значимість. Так само пам’ятники Леніна по Україні… Тому що наші, наше суспільство готове сприймати ретрактування, перетрактування місць пам’яті, місць пам’яті – може, занадто, а символічних просторів. Тобто на очах багатьох людей, тим більше старшого покоління, вони бачили кілька разів, коли ті ж самі площини, місця мінялися кілька разів… Але, можливо, про це вартує забути, я думаю. Тому що будь-кого кого ми там поставимо, всі згадають про Леніна. 

Чоловік, 23 роки, записаний у Львові 10 лютого 2014 року, активіст та один з організаторів Євромайдану

 

Тільки позитивно [ставлюся до знесення пам’ятника Леніну]. Та спочатку треба весь світ до заснування зруйнувати, а потім, як співається в «Інтернаціоналі», а далі вже видно буде. Я не знаю кому [варто поставити]. Напевно, комусь все одно якісь пам’ятники треба ставити. Ну, але туристи, туристичний бізнес також потрібний, треба ж чимось приваблювати туристів. Але такі прикольні треба ставити.

Чоловік, 39 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року, один з організаторів Євромайдану

 

Положительно [ставлюся]. [Чи варто ставити пам’ятники?] Думаю, что нужно. Думаю, что тем людям, которые действительно прославили Украину. Вот, как политикам, так и ученым, вот писателям. Есть очень много людей, которые до сих пор никак увековечении, которые действительно этого стоят. Моя политика, я бы поставил в Харькове памятник Махно.

Чоловік, 48 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року, один з організаторів (спікер) Євромайдану

 

Ну, еще предыдущий президент Ющенко принял закон о сносе всех монументов Ленину, Сталину и всех остальных. Здесь момент в том, что, мне кажется, что в данных ситуациях возможно и нет смысла бороться с памятниками, так как достаточно было людей, особенно на востоке, которые помнят еще Советский Союз. Для них Ленин – он хороший. И тем самым сносом этих памятников, возможно, больше их отводят в сторону от площади. [Кому варто ставити пам’ятники?] Ну, то есть, это могут быть и какие-то исторические личности, да. Начиная от каких-то князей и заканчивая гетманами, да. И заканчивая какими-то на художественными памятниками, как поставили вот сейчас в Киеве вместо памятника Ленину. Вот памятник золоту унитазу. Такой вариант тоже возможен.

Чоловік, 27 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року,  активіст «Зеленого фронту»

 

[До знесення пам’ятнику Леніна в Києві поставилися] Негативно. Негативно, тому що це якісь такі провокаторські дії, дуже багато киян, які відносилися до Майдану нейтрально або навіть підтримували, сказали, що це все таки історична пам’ятка і недоцільно було це робити, абсолютно, цілковито. Я вважаю так: давайте ми переможемо, а тоді будемо зносити пам’ятники, робити там, не знаю, все, що ми вважаємо за потрібне на українізацію. Так грубо кажучи дуже. Тому воно дуже якось так неправильно виглядало. Десь всередині  було отаке: «Кльово, саме в Києві, я його ненавиділа, цей пам’ятник, це жахливо». Вони постійно його охороняли, зі всіх сторін, де він, в мене навіть є фотки, до речі, я їхала в машині і фотографувала, як вони стоять, це буквально за пару днів до того, як стоять зі всіх сторін ВеВешники, чи хто там, і міліція зі щитами і охороняють. І фотки прямо там наступного дня, після того, як його знесли: нічого немає. Само собою. Чудовий напис типу: «V – це вила». (сміється). Десь внутрішньо таке «так і треба», але є суб’єктивне відношення до цього всього, а є розуміння і мислення, що не треба було цього робити, тому що люди на це відреагували погано. Ті люди, які або були з нами, або які потенційно були з нами. Це так само, як ці люди, які були з нами або потенційно, були з нами, бачать отих самих людей в масках з сокирами в руках, сама думаю: «Ну ні. Танцюльки – окей». Просто якщо б вийшов там мільйон населення, їм би показали чіткий план – ми би виграли. Вже давно би були перевибори. Тут ще є проблема в нашій імпотентній опозиції. Подивимося як будуть розвиватися події, ну яка різниця – от знесуть і поставимо там пам’ятник Бандері, хай буде. Його знесуть. Я взагалі була навіть проти при тому, що навіть дуже патріотична і внутрішньо десь, внутрішньо далеко я навіть радикальна, але знову ж таки є оце, що тобі хочеться, а треба розумно вчиняти. Я була навіть проти того аби на Євромайдані носили червоно-чорні прапори, навіть проти того. Тільки синьо-жовті, тільки європейські. Тому що вони, це ми тут западенці, Бандера, тра-та-та, все таке. А люди, кияни, вони навіть патріотично налаштовані, вони упереджено відносяться до Бандери. Тому що все таки люди якось дуже, пропагуючи те, що робив Бандера, не розуміють, що трохи в іншому часі ми живемо. Бандера діяв в умовах війни. В нас зараз на щастя ще поки що не війна. Ми маємо діяти тими методами, якими ми маєм діяти, говорячи про те, що ми хочемо в Європу. Ми хочемо в Європу, але давайте візьмемо гвинтівку в руки і перестріляємо всіх, там чи перерубаємо, це не нормально. Ну, відповідно Бандеру я поважаю, люблю і все таке, але тут зараз це не на часі. І нічого ставити там на місце поки ще замість пам’ятника Леніну не потрібно.

Жінка, 29 років, записана у Києві 11 лютого 2014 року, активістка Євромайдану

 

Відношусь [до знесення] позитивно. Ви розумієте, не можна, наприклад, приходити кожен день біля пам’ятника людини, яка влаштувала Голодомор в тридцять першому-тридцять третьому, яка репресувала, навіть не виключено, чиїхось дідів, прадідів, бабусь, прабабусь. Ця людина – це ворог українському народові, я думаю правильно, що нема більше таких пам’ятників. Було би класно на тому місті поставити пам’ятник Євромайдану, коли це все закінчиться, просто якусь фігуру, щоб якийсь скульптор талановитий зробив якусь фігуру, яка би символізувала фігуру всіх подій протягом цих майже трьох місяців.

Чоловік, 18 років, записаний у Львові 12 лютого 2014 року, активіст Євромайдану

 

Я відношусь до цього [знесення] позитивно і хотів би сьогодні бачити [пам’ятники]  представників і людей, які беруть участь в розбудові української держави, на мою думку, вони б були кращими опонентами чи… В нас є багато видатних діячів культури і науки, які сьогодні заслуговують на це. Це Богдан Хмельницький, Михайло Грушевський, Іван Франко, Леся Українка.

Чоловік, 35 років, записаний у Києві 13 лютого 2014 року, активіст Євромайдану

 

Я думаю, мені теж не подобаються ці акти варварства. Я вважаю, все ж таки, українська революція, вона якраз чим прекрасна – тим, що мінімальна кількість була таких вандальних якихось акцій. Ця акція справді виглядала трохи вандальною. Чисто символічно, ну в сенсі, без повалення символів не змінюється культура. Ну так вже сталося. Так розвивається людство. Я думала, що якось в 21 сторіччі вже можна іншими способами скидати символи. Натомість, припустили, припустилися такої, такої акції. Вона відбулася. Я вважаю, що це було неправильним. Генерально. Тому що ми втратили, ми якби, прихильники Євромайданів, більша частина, багато, велику частину людей і прихильників теж втратили, власне, цим поваленням. Натомість, чисто символічно, як людина, яка займається театром, я скажу, що «это было зашибись» (сміх). Це було ,правда, дуже гарно. І то, що може повстати з цього, ну якби, які перфоменси, які культурні коди були закладені в цій акції, вони насправді зараз працюють і я прямо з потиранням рук чекаю на цей момент.

Жінка, 35 років, записана у Харкові 14 лютого 2014 року, активна учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції

 

Нормально [ставлюся до знесення]. Ну то есть Ленин, конечно, тиран. Я читал серьёзное исследование нашего владыки харьковского и полтавского, который Карфагенского собора и Вселенского соборов объяснял о том, что это правильно с точки зрения церкви, позиция сноса памятника Ленина, что эти идолы должны быть уничтожены. Другое дело, что как бы это не является в общем планом революции, но без таких действий тоже революций не бывает, она всегда радикальна. Памятники Ленина должны быть уничтожены однозначно. Конечно, хотелось бы, чтобы это было законным путём, чтобы сессия горсовета приняла такое решение, но, поскольку власть в Киеве нелегитимна, то властью является народ, пятая статья конституции Украины. 

Чоловік, 39 років, записаний у Харкові 16 лютого 2014 року, один з організаторів Євромайдану і учасник Помаранчевої революції

 

Ну, я до цього [знесення] відношусь позитивно у зв’язку з тим, що я думаю, що пам’ятники диктаторам українського народу, які катували роками український народ, пам’ятник їм не варто ставити. Ну, але за Союзу поставили, то потрібно їх зараз демонтувати. На мою думку, варто [ставити пам’ятники] навіть тим же героям Євромайдану – Юрію Вербицькому, який загинув в цих протистояннях, також і Нігояну. Їм варто ставити пам’ятники. Іншим особам, які роблять добрі справи для Євромайдану і для українського народу.

Чоловік, 21 рік, записаний у Львові 17 лютого 2014 року, учасник Євромайдану у Львові та Києві

 

Я там тоже була (сміх), коли зносили пам’ятник, знаєте, це в принципі пам’ятник, самі ті пам’ятники не мають культурної цінності, але мені не жалко, нехай зносять, я маю кусочок Леніна – це таки. … Ленін, не потрібно ставити Сталіну чи там комусь інакшому, потрібно ставити [пам’ятники] якимось діячам культури, там науки там поетам, письменникам або так само героям Євромайдану можна поставити пам’ятник.

Жінка, 20 років, записана у Львові 18 лютого 2014 року, активістка Євромайдану

 

Ну, щодо цього, то правда, пам’ятники Леніну, вони зносилися ще і до початку Євромайдану, ще забагато, великий відрізок до Євромайдану. І тому я думаю, це не було такою надто великою подією.

Жінка, 19 років, записана у Львові 18 лютого 2014 року, активістка Євромайдану

 

Мої погляди розділяються по 50 %. Не варто було так брати і радикально все нищити, бо не ви це ставили, не вам зносити. Можна було просто перенести їх, бо така можливість була, просто треба було звернутися до відповідних установ. А з другою сторони, я би… Я з одної сторони, поважаю, якщо так люди зробили, бо сама проти тих людей, які кому пам’ятник поставлений. 

Жінка, 18 років, записана у Львові 19 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції

Над матеріалом працювали:
Записи інтерв'ю

Команда проєкту “Голоси спротиву і надії”

Координація

Анна Чеботарьова, Наталія Отріщенко

Створення бази даних

Гана Йостіцова

Кавер-фото

Віче на Європейській площі 24.11.2013 / Олександр Заклецький / Цифровий Архів Майдану

Коментарі та обговорення