Насправді для мене євроінтеграція передбачає в першу чергу якісні зміни, яких ми не можемо досягнути зсередини, тому пробуємо, тобто намагаємось, щоб поставити спробувати ззовні притиснути те, що тут потрібно змінювати. Наприклад, для мене особисто це зміни в освіті та науці. … «Європейські цінності» я розумію, це як можливість громадян в першу чергу контролювати свою владу, це перше, і своєю ініціативністю змінювати навколишнє середовище. Вільний ринок, нормальні умови для введення малого та середнього бізнесу, Болонська система освіти.
Чоловік, 19 років, записаний у Львові 3 грудня 2013 року, активний учасник Євромайдану, помічник коменданта табору
Насамперед, це подолання корупції. Я думаю, що тільки так це можна вирішити цю проблему. Ну і в принципі рівень життя теж має піднятися. Європейські стандарти – це в се ж таки не прості слова. … Якщо брати зі сторони закону, то це, звичайно, не порушувати закон, тобто порядним громадянином бути, але є тут така проблема, як одностатеві шлюби і тому подібне. І тому, я думаю, в принципі в Україні така штука не пройде, оскільки громадяни в нас нормальні, на відміну від деяких європейців.
Чоловік, 21 рік, записаний у Львові 3 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
[Що надає євроінтеграція?] Багато чого. Наскільки, уявіть собі, ринок збуту для наших товарів. Ми будемо відкриті для Європи. Ще, дасть Бог, ввійдемо в Шенгенську зону – це взагалі відкриті кордони і це дозволить багато розширити кордони в принципі. … По-моєму, в першу чергу, це є гуманістичні погляди і, я думаю, це чіткі закони, які не дозволяють розвивати корупцію в країні. Це, по-моєму, що керується європейськими цінностями. Ну в принципі там можна довго думати, що таке «європейські цінності», але ці два, як на мене, найважливіші.
Чоловік, 22 роки, записаний у Львові 3 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
Таке питання задали: чому ми хочемо в Європу? Тому що тільки тоді є реальна можливість жити краще і ми по-любому будемо жити краще, будемо в Євросоюзі, а не з москалями в митному. …
Чоловік, 23 роки, записаний у Львові 3 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
Після вступу в Євросоюз ми маємо бути готові до того, що не зразу наше життя стане кращим. Але ми маємо, перш за все, це не в плані економіки, не в плані якогось геополітичного зв’язку. Це європейські цінності, які дозволять Україні розвиватися, дозволять людям повірити в краще, стати кращим. Ну знаєте, люди часто … Ну порівняння з чимось кращим. Це віра у щось краще. Це поняття того, що вірити в себе, вірити в своє майбутнє і знати, що Україна і справді український народ вартий кращого. [Що дасть євроінтеграція?] Особисто для мене? Я надіюсь, що мої діти будуть жити у іншій країні. Ну, тобто буде щось краще.
Жінка, 19 років, записана у Львові 3 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
[Що євроінтеграція може дати Україні?] Багато і хорошого, і поганого. Розумієте, я буваю, ну в силу своєї специфіки своєї роботи буваю за кордоном. Мені доводиться стикатися з різними сторонами європобуту. Отже, багато хорошого і не менше поганого. … [Що таке «європейські цінності»?] Провокаційне питання. Європейські цінності, якщо …Ну, це може бути по-різному. Це може бути і культурні цінності, і матеріальні цінності. Ну, напевно, все-таки основною з цінностей, які нашому суспільству варто було би запозичити у західної культури – це обов’язковість, пунктуальність і майже відсутність страху перед владою.
Чоловік, 56 років, записаний у Львові 3 грудня 2013 року, учасник Євромайдану, Помаранчевої революції та страйку у 1975 році на заводі «Електрон»
Ну, особисто мені, як молодій людині, я думаю, це [євроінтеграція] може дати багато. Ну, на початку, звичайно, після євроінтеграції буде дуже важкий перехідний період для України для всієї, для кожної людини зокрема. Але найважливіше, що нам це може дати – це європейські цінності, це свобода слова, свобода друку і те, що після висловлення цієї свободи слова люди також залишаться вільними і їм за це нічого не буде, тому що зараз це рідко відбувається в Україні. І вже, як відомо, люди, які виходили, їх вже засудили, як кажуть, без суду і слідства вони потрапили у СІЗО.
Жінка, 18-20 років, записана в Харкові 4 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
Я вам скажу, что я пять лет ездила по западной Украине, по западной, проехала от Шацких озер до вот так по западной Украине – Мукачево, Берегово, Чоп, Ковель, Луцк, Волынь, даже не столько нам Европа может дать, сколько ми можем взять оттуда. Там совершенно другой менталитет у людей, молодежь в основном, я считаю, что молодежь там более воспитанная, тут наши ходят в церковь, но они не знают, они из-за компании, там дети набожные. Кто чтит Бога, тот будет чтить старших и почитать. А мне что даст Европа? Я вот скажу, я проработала 39 лет и 9 месяцев и у меня пенсия такая, что я на 100 гривен больше получаю от минимальной, кто ни дня не работал. Я хочу, чтобы были законы, законы одни для всех как уголовные, так и законы по начислению пенсии. Мы обязаны придерживаться, но тот, кто пишет, тоже обязан придерживаться этих законов. От допустим, у меня предки с Польши, вот я хотела вот туда поехать, но у меня нет финансовой возможности, хотела б на родину пращуров поехать, вот, а возможности нет такой. Если ты работал, ты должен получать достойную пенсию правильно, а не жить на подачки государства, вот сегодня она мне дает субсидию, а завтра скажет – нет, до свидания, ты долго землю топчешь. … «Європейські ціннності» це прежде всего соблюдение законов. Понимаете, я тут вот многим рассказываю: надо начинать из себя, правильно перейди дорогу. Выброси мусор в мусорку, и начинай все из себя. Если ты пришел на работу – то работай, а не отсиживай, а не как чиновников полно.
Жінка, 55 років, записана в Харкові 4 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Євроінтеграція може дати, я б сказав так, – це стимул для суспільства, це якась надія на краще. Ну, а щось про матеріальне, я так вважаю, що це вже буде вторинним. … «Європейські цінності»? Це, перш за все, порядок, суспільна активність. Це влада народу. Оце саме головне. Все інше – це ж все виправляється (сміх). … Я вважаю, що це захист суспільної гідності. Я б так сказав. Це найголовніше. Бо все інше, воно буде, якщо буде ця гідність. …
Чоловік, 41 рік, записаний в Харкові 4 грудня 2013 року, активний учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
[Що може дати Україні євроінтеграція? Україні і особисто Вам?] Свободу, прежде всего. Личную свободу, моральную свободу. В ближайшее время каких-либо экономических, даже если мы туда пойдем, не ожидается, а вот именно чувствовать себя свободным человеком – это да. [Як Ви розумієте поняття «європейські цінності»?] Права человека, высокий уровень жизни, защищенность, опять же в правовом отношении, свобода слова, в общем то, чего у нас нет.
Чоловік, 60 років, записаний у Харкові, 4 грудня 2013 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
Найперше, найпримітивніше – це відкриті кордони. Підписання цієї угоди зараз – це крок до вступу в Євросоюз, на що ми, чесно кажучи, кілька років тому навіть не надіялися. Для мене особисто, найважливіше, що будуть контролюватися гроші, які з бюджету йдуть в кишеню наших політиків, а не на що їх виділяють. Тобто якщо зараз взяти всі гроші, які забрали собі в кишеню якісь там провладні люди замість того, щоб віддати їх на наші дороги, реставрації будівель, на лікарні, медицину і освіту, якби нам це все зараз повернути, не було б потреби вступати в Євросоюз, бо всі б вступали в Україну (сміх), мені так здається. … [Як Ви розумієте поняття «європейські цінності»?] Тут суперечливо. Бачте, кожен трактує як їм вигідно. Одні кажуть, ті що проти євроінтеграції, бо європейські цінності – це дозвіл одностатевих шлюбів і так далі, але просто навіть ця толерантність, хоча інколи вона вилазить теж боком, ця українська толерантність. Я не знаю, бо цінності – це поняття широке, його можна по-різному трактувати.
Жінка, 25 років, записана у Львові 4 грудня 2013 року, волонтерка Євромайдану
Євроінтеграція – це, по-перше, європейські цінності, по-друге, це кращий рівень життя, культурні здобутки, економічні звичайно. … Особисто для мене можливість, знову ж таки, жити в кращих умовах, можливість їздити без віз за кордон. … [Як Ви розумієте поняття «європейські цінності»?] Це є цінності культури, поваги один до одного, толерантність, вміння вислухати, йти на компроміс.
Жінка, 27 років, записана у Львові 4 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Євроінтеграція – це майбутнє наше. Тому що якщо не буде євроінтеграції, якщо ми програємо зараз цю революцію, тоді більшість з нас потраплять у в’язниці, дорослі люди, що працюють, втратять роботу, а студенти – своє майбутнє та цілого світу. Тобто Європа – це двері, які несуть нам щось хороше. Я був у багатьох країнах Європи, бачив, як живуть люди, попри те, що кажуть, що ми втратимо заводи, це, вибачте на слові, повний «брєд», тому що в нас цього всього немає і якщо ми не підемо в Європу, ми станемо російською колонією, якою вже стала Білорусь. Особисто для мене це можливість здійснення моєї мрії: стати хорошим відомим оперним виконавцем, в нашій державі це не підтримується, а Європа всіляко підтримує ці кроки молоді, а також допомагає цьому. … Європейські цінності – це є, на мою думку, метод життя, побудови життя. Наприклад, коли я особисто бачу, коли люди попри те, що так сталося, що в нас стоять на газонах таблички: «Просимо Вас не ходити по газону, ведіть себе по-європейському» наші люди ведуть себе як бидло. Слухають наші провокації, оце є не європейські цінності. Європейські цінності – це є культура.
Чоловік, 18-23 роки, записаний у Львові 4 грудня 2013 року, активний учасник Євромайдану
Перш за все, кардинально помінять мислення людей, так як ми бачимо, що мислення людей, які живуть в Європі, їхня поведінка кардинально відрізняється від нашої. Відповідно, більша освіченість, більша цивілізованість…[Що може дати Україні і особисто Вам євроінтеграція?] Особисто мені – це є, перш за все, відкриття доріг? шляхів в Європу, тобто якесь, не знаю, передання їхнього досвіду сюди для нас. Це є для мене таким основним. … Європейські цінності – це, перш за все, людські цінності, підтримання людини людиною.
Чоловік, 18 років, записаний у Львові 6 грудня 2013 року, організатор Євромайдану в регіоні
[Що євроінтеграція може дати Україні?] Це нові можливості, безвізовий в’їзд у країни Європи без візи, плюс високі стандарти життя, плюс гідність людини, цінність людини і все. Мені особисто? Відкриті кордони, зможу мандрувати Європою без віз. Зараз мені потрібно, щоб отримати візу, запрошення – якщо то бізнес віза, оплачувати 35 євро за консульство, 200 євро за отримання документів плюс чекати…Ну тобто викинуті гроші, а того може і не бути. … Європейські цінності – це вже, як я сказав, гідність людини, цінність людини, людина знає, за що вона працює і відчуває себе просто людиною.
Жінка, 29 років, записана у Львові 5 грудня 2013, учасниця Євромайдану
Насправді Євроінтеграція – це не є таке однозначне поняття, і банани на каштанах київських рости не почнуть в перший же день. Для мене, як для людини, яка займається наукою і трохи орієнтується в цифрах, є також новою інформація, той факт, наприклад, що коли Польща почала свій процес вступу до Європейського Союзу, то рівень життя в Польщі впав на тридцять відсотків. І, звичайно, я є свідомий тих ризиків, які несе в собі ця угода про асоціацію, тому що це відкриття ринків України для європейських товарів, які на даний момент є в рази ліпші за українські аналоги і в той же час дешевші, як я можу порівнювати тут польські ціни з українськими. В той же час, немає альтернативи такому європейському шляху, тому що консервування такої ситуації, як вона є наразі в Україні, може призвести тільки до подальшої стагнації. Якщо ми не будемо конкурентоспроможними, ми, я маю на увазі – «українські виробники», конкурентоспроможними в такій світовій перспективі, то ми не зможемо далі якось в цьому світі розвиватись. Це є глобальний світ, який має тенденцію до подальшої глобалізації, і потрібно виходити на ринки і боротися за ці ринки на тих умовах, які вже зараз прийняті. Ці умови більш жорсткі, ніж ті, що пропонує насправді український ринок. Потрібно покращувати свою продукцію, інвестувати, перш за все, у виробництво, модернізацію підприємств в Україні. І тому, звичайно, в короткостроковій перспективі підписання цієї угоди з Європейським Союзом Україна втратить. Звичайно, що буде якійсь там спад рівня життя в Україні. Натомість, якщо ми дивимося на майбутнє, то альтернатив такому виходу насправді, як на мою думку, я не бачу. Європейський вибір України був зроблений вже дуже давно. Я не знаю, що Ви вкладаєте в поняття «європейського вибору», натомість про європейський вибір заявляли і президент Ющенко, і президент Янукович, і так далі, і тому подібне. Але європейський вибір – це така насправді дуже-дуже розмита перспектива і дуже розмите поняття, що якби я не бачу якоїсь такої дуже великої конкретики під цим «європейським вибором». Українцям не потрібно вибирати європейський вибір, тому що українці є європейці, розумієте? Якби Ви сказали там «японський вибір», так, і почали ми замість сала їсти суші, ну то я би вже тут щось трошки розумів. А насправді ми є в Європі – тут нема чого вибирати. … Знаєте, я от їжджу так по Варшаві, там сюди, наприклад, додому. І коли їде каретка швидкої допомоги з включеними мигалками, то який би затор не був, але машини всі роз’їжджаються. Коли, мешкаючи в Києві, стоїш в заторі або навіть не в заторі, а на світлофорі, і машина швидкої допомоги із включеними маячками проблисковими, то ніхто навіть на метр не зрушить, щоб її пропустити. І не поодинокі є випадки, коли пацієнти не доживали просто до шпиталю, поки їх довезли. Оце для мене є європейські цінності, так. Тобто ми не говоримо про якісь там високі речі, абстрактні і так далі. Для мене європейські цінності – це цінності щоденного життя. Це коли тебе пропускають на світлофорі замість того, щоб, я не знаю там… Є таке відео, в мережі ходить, коли людина перед світлофором перехрестилася, а тоді тільки пішла, потому що вона йшла на зелене світло, так, тут такого немає. Оце є та соціальна держава, яку власне… до якої прагнуть всі люди в Україні, я думаю, і яку рекламують політики перед черговими виборами. Натомість втілення якось цих всіх ідей залишає бажати кращого.
Чоловік, 23 роки, записаний у Варшаві 6 грудня 2013 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
На жаль, ніхто про членство України не говорить. На мою думку, Україна навряд чи стане членом ЄС. Зважаючи на те, що європейці бояться такої кількості людей, такої кількості голосів в європарламенті. Відповідно такої кількості молодих, освічених, мобільних людей, які заповнять європейські робочі місця. Всіх цікавлять свої власні інтереси, відповідно, Європу теж цікавлять свої власні інтереси і Україна як ринок збуту. Але в мене не було якихось таких великих очікувань від угоди про асоціацію, не було ілюзій, що нас завтра покличуть в ЄС. Але справа в тому, що Україна багато на свою багаторічну історію, знаходячись географічно між Сходом та Заходом географічно, цивілізаційно і так далі, вона завжди має бути на чиїсь стороні. Я знаю, є такі люди, які вірять, що Україна може мати постійний нейтралітет і так вижити, але не той то варіант. Тому Україні потрібно мати якусь сторону. А якусь сторону – це або Російська імперія, яка мріє бачити її нарешті вже в своєму складі, або ЄС – більш цивілізований, з моєї точки зору, партнер, який хотів би бачити її своїм дуже хорошим партнером. Тому, відповідно, якщо враховувати не можна весь час знаходитись у коливанні між тим і тим, треба врешті-решт щось вибрати. То я схиляюсь більше до вибору європейського вектору, який є більш, набагато цивілізованим. Просто елементарно порівняти як мирно ставляться до демонстрацій в Росії і тут, в Польщі. І якщо просто порівняти ці два конкретні моменти, то можна хоча б з цього зробити висновок. В європейському векторі руху Україні набагато краще. На мою думку, також цивілізаційно, духовно більшість України набагато більш європейська, ніж російська. Тому я завжди підтримувала європейський рух країни. І тому я очікувала, що ця угода про євроінтеграцію буде підписаною і, до речі, не думала, що будуть такі проблеми. Ось і моя власна оцінка євроінтеграції України. Ну особисто я сама євроінтегрувалась. Враховуючи останні події, чекати від когось – менш виграшний варіант, ніж діяти самостійно. Я особисто, якщо вже говорити дуже особисто, я, приїхавши сюди, в Варшаву, почуваю себе набагато спокійніше. Мені набагато зрозуміліше те, що відбувається навколо мене, і відповідно, особисто для мене і України тісніша співпраця з Європою призвела б до подібних результатів врешті-решт. Україна була би змушена просто, можливо, не одразу швидко, але повністю боротися з корупцією. Боротися з тими закоренілими корупційними схемами, які існують. Просто взагалі, абсолютно шлях, який його уникнути неможливо. Відмивання економіки України, де все застаріло, прогнило теж має обов’язково статися. Співпраця з Європою, вона би підштовхнула до цього і для мене особисто це була б краща якість товарів, низькі ціни на товари в Україні, тому що українські виробники мусіли б конкурувати з європейськими. Особисто для мене? Ще якби я знаходилась в Україні наразі, вчилась би в своїй аспірантурі, то я думаю, тісніші співпраці з ЄС або навряд чи ліквідували мій інститут, в якому я вчилася, або би за сприяння ЄС в Україні була би більша можливість для розвитку науки. Треба ліквідувати інститут, можливо, але треба знайти ту іншу форму, в якій українська наука може розвиватись. Те, що ми бачимо зараз, в мене обоє батьків в академії наук працюють, то вони теж не знають, чи вони там завтра будуть працювати, чи ні. І ліквідація одного мого інституту, одного з найбільших, один просто з сигналів, що наука просто не потрібна при діючій банді. І для мене особисто співпраця з ЄС значила б, скоріш за все, більше можливостей для того розвитку. Ну, і ще більш можливість в науковому плані, як би я хотіла особисто, розвиватися в Європі завжди можна знайти шляхи так само. … [Європейські цінності] це, по-перше, несприйняття насильства і свобода висловлення, свобода цієї думки, свобода позиції. Це проявляється у багатьох речах. Ну, власне, люди вийшли через це. Переважно це вони відстоюють. Вони не хочуть тоталітаризму, коли не можна ні на що вплинути, заснувати свій власний бізнес, тому що його в тебе завтра відберуть. Саме це європейські цінності за які стоять.
Жінка, 25 років, записана у Варшаву 7 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Що може дати Україні євроінтеграція? Ви знаєте, ну, перш за все, договір про асоціацію – це ж не було вступ України до Європейського Союзу. Ми з Вами це розуміємо прекрасно, це був лише перший, перший із декількох, а може, і багатьох кроків, бо деякі країни в світі, наприклад, там Туреччина, вони підписали договір про асоціацію з Європейським Союзом вже достатньо давно, і вони на сьогодні не являються членом європейської спільноти. Що особисто для мене? Особисто для мене, все ж таки, як для правозахисника, перш за все, це якщо ми разом підготуємо, якщо ми разом підготуємо благодатну почву для того, щоб в Україні було справжнє громадянське суспільство – це буде першим кроком для європеїзації України. Тобто ми повинні відкинути якісь старі стереотипи, ми повинні, перш за все, володіти правовою культурою, ми повинні знати свої права, вміти їх захищати чітко. І для мене, як для правозахисника, це все ж таки втілення, перш за все, правової сторони європейської інтеграції на теренах України. І для мене це важливо, от…, бо в Україні насамперед не розвинена правова культура населення. І для мене, перш за все, це розвинення правової культури. Хоча деякі люди розуміють, що якщо ми вступимо до Євросоюзу, ми створимо тут «євросовок» з європейською зарплатою. То це не так, це помилка, яка теж-таки, може, спеціально, але культивується з боку влади у головах пересічних громадян України. На жаль, це так. І, перш за все, нам треба зараз, правозахисникам, єднати свої зусилля для того, щоб перш за все роз’яснити кожному громадянину України, що саме дасть йому євроінтеграція, от. І коли вже ми проведемо цю роботу, то я так розумію, що люди будуть готові вже морально для вступу в Україні. Бо, розумієте, половина людей, які зараз от знаходяться тут, вони, можливо, не те, щоби до кінця не розуміють євроінтеграційних процесів, вони можуть їх зовсім не розуміти, для них є така красива картинка – прапор Євросоюзу, там, якісь європейські зарплати, які там вони собі вже в голові побудували. Але це не так. Я підкреслюю це. Треба проводити дуже багато роботи перед тим, як все ж таки стати, стати повноправним членом Євросоюзу, євроспільноти. Бо якщо ми навіть якимось дивом увійдемо в євроспільноту з такими, скажімо так, застарілими поняттями, то ми, скажімо, завжди будемо залишатися там на правах меншого брата. А мені б цього дуже не хотілось, бо в Україні є достатньо, скажімо так, достатньо сил для того, щоб стати повноправним членом європейської спільноти.
Чоловік, 34-35 років, записаний у Харкові 7 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
Я вважаю, що правильно говорять, що якщо ми вступимо до Євросоюзу, то для нас відкриються ринки «третіх» країн, тобто в котрі можна імпортувати свої товари. Як для колишнього студента, то було не дуже давно, я вважаю, що навчання за кордоном, або проходження стажування, тобто це буде більш відкрито для наших студентів. … Європейські цінності – по-перше, думаю, що це дійсно демократія. Демократія в країні і демократія усюди. Ти можеш вийти і висловити свою думку. І це найбільше, напевно, цінність. … Я дуже сподіваюся, що все закінчиться мирно, більше без крові, так. Але, в принципі, я думаю, що люди побачили, що їх багато, і що вони разом. І тобто зараз я вважаю, що Україна може здолати цей тоталітарний вже трішки режим. …
Жінка, 25 років, записана в Харкові 7 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
[Що євроінтеграція може дати Україні?] В найближчий час – не дуже багато, але треба йти вперед, давно треба було йти вперед, от туди в Європу, а не в Росію. Але треба працювати, я думаю, краще, щось відкривати, інвестиції в нашу країну. Ну це питання таке комплексне. … Цінності? Однозначно це закон і це ідеї європейські, це ідеї європейські, і це закон, які там виконуються, чого нема в нас. Ми можемо бути цивілізованою нацією, ото основне. Якщо нас запрошують в Європу, то не можна від цього відмовлятись українству, отказоваться.
Жінка, 55+ років, записана в Харкові 7 грудня 2013 року
Ну взагалі-то головною ключовою подією як би була, різкий розворот нашої влади , як вони заявили нашій країні, що, порушуючи тим самим Конституцію України тим, що призупиняють процес на невизначений час євроінтеграції, і відбувся як розворот на 180 градусів в іншу сторону, тобто взагалі виявився ключовим моментом. [Що таке європейські цінності?] Ну, по-перше, – прогресивне суспільство, тобто європейські цінності, я притримуюсь думки, що закону потрібно притримуватись та люди мають поважати закон та виконувати його, бо в беззаконні не буде ніколи порядку, ніяких сферах. Тобто ні в політиці, ніде. Ну тобто закон повинен працювати не проти людей, а для людей, та врегулювати суспільні відносини . …
Чоловік, 18-25 роки, записаний у Харкові 7 грудня 2013 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
Україні євроінтеграція нарешті дасть європейські цінності, тому що наш народ справді на них заслуговує. Це, перш за все, верховенство закону і верховенство права; це, перш за все, десь виховання наших дітей як юних маленьких громадян, це дуже важливо для нашої нації, для нашого здорового суспільства, це прозорість суспільних рішень, цього нам дуже не вистачає. Особисто для мене це справді … Це просто необхідна среда мого існування – це Європа з її цінностями, а не те, що зараз мені пропонує наш уряд. Це, перш за все, свобода лічності, свобода, скажем так…Те, що я можу як особистість дозволити собі у рамках закону розвиватися так, як я хочу, це свобода слова, перш за все, також і що мені не будуть перешкоджати ззовні якимось махінаціями та безправ’ям.
Жінка, 18-25 років, записана в Харкові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Евромайдан – это конечно желание людей жить по каким-то европейским ценностям, европейским принципам, а вот то, что случилось после кровавой ночи, – это желание людей справедливости, жить в правовом государстве, в котором с ним считались, считались с их мнением, с ихними гражданскими правами. … Вам чесно скажу, как я уже говорила, я в политику особо не вникала, я не читала этот закон об ассоциации и мне кажется, что многие люди до конца не понимают, что никто после подписи под этим законом не впустит в Европу от так вот без виз и зарплата у нас не повысится. Европа начинается не с подписи под каким-то документом, а с мозгов каждого человека. … Это борьба против коррупции, против вседозволенности власти, борьба за свои права гражданские, за справедливость, за то, чтобы ми могли ходить по улицам не боясь, чтобы депутаты, сбивая на пешеходных переходах людей, все-таки несли за это ответственность, и для того чтобы эти события кричащие народ перестал понимать как что-то само собою разумеющиеся, когда никто не несет за это ответственности.
Жінка, 25 років, записана в Харкові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
Я все-таки надеюсь, что у нас страна вступит в Евросоюз, хотя будет очень-очень тяжело. Очень тяжело, и большое будет сокращение и людей, и ну тяжело очень. Но надеюсь, я оптимист, что у нас все-таки должна быть нормальная страна. Мы – Европа, а у нас географический центр Европы, поэтому мы должны наверстать упущенное за триста лет и войти в Европу, я так считаю. … Ну, европейские ценности в моем понятии – это свобода человека, свобода, как это, свободно выражать свои мысли, свое мнение. Вот это основные европейские ценности. … Я хочу, чтоб мы были в Европе. А как будут развиваться события – это будет зависеть от нас, от нас. Я имею в виду, от нас как страны в целом, от народа, насколько он будет сознательный, насколько он поднимется, не будет ленивый, будет отстаивать свои права. Только от этого будет зависеть, это мое мнение.
Жінка, 33-34 роки, записана в Харкові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
Особисто мне? Чтобы дети били счастливы, мне Евроинтеграция [даст] изменение законов, которые будут работать на людей, но не на правительство, есть надежда, что мы все-таки будем государством для нас, а не мы для него… Особисто мне, мне 64 года, что мне больше надо – чтобы детям было хорошо. … Европейские [ценности] – это демократия, прежде всего, ну это все банально уже, приелось уже, как слово «люблю-люблю-люблю», потеряло какую-то ценность, в общем-то надежда на будущее этой страны, есть какая то надежда на будущие… Дай Бог, я молюсь, я молюсь за то, чтобы все благополучно закончилось, чтобы не было кровопролитий, чтобы что-то это дало, но оно дает-то, на самом деле дает людям, они привыкают к тому, что можно уже говорить не так, как наши родители, как мы.
Жінка, 64 роки, записана в Харкові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
[Що євроінтеграція може дати Україні?] Це вже такі глобальні питання, які ми будемо вирішувати після того, як наведемо лад у своїй країні (сміх). Але я думаю, я дуже багато подорожую і подорожую закордон, так само зі сім’єю ми подорожуємо, і я розумію, що те, що ми бачимо в них, той позитив, це десь, напевно, і спонукає нас щось міняти в себе в країні. Ще до того, як почався Євромайдан, ми кожен в своїй сім’ї, кожен на своєму місці – ми щось пробували робити, але коли ми [разом] це набагато легше зробити! Бо ми всі разом однаково будемо думати!
Жінка, 35 років, записана у Львові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану
Перш за все, це може дати, що закон почне нарешті діяти і буде якась відповідальність тих, хто його порушує. Ну якби це, це діє в Європі зараз, що принаймні там поважають закон. В нас чудові закони, але вони чомусь не діють, можливо, ця євроінтеграція дасть нам трошки поштовх для цього, щоб Україна нарешті стала правовою державою. … Особисто для мене те, що в мене буде нормальний доступ до інших країн, що я не буду відчувати себе якимось другосортним, коли мені доводиться збирати цілу купу документів і доказувати, що я їду туди не на заробітки, а для того, щоби просто подивитися на інші країни … Ну європейські цінності – це, перш за все, цінність права, цінність закону, відповідальність перед ним.
Чоловік, 29 років, записаний у Львові 8 грудня 2013 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
[Що євроінтеграція може дати Україні?] Вихід на Захід, як люди на Заході живуть. Зміна законів. Мислення головне. Я не говорю, що ми приймем євроінтеграцію і зразу будем там получати, як євро… чи євро будем получати, чи зразу поїдемо на Захід. Нічого того не буде, треба працювати. Працювати, щоб до того все йшло. Змінювати всі закони, закони в голові головне змінювати. Для мене [євроінтеграція]? Я не знаю, що для мене, но для дітей – то точно може дати. … Європейські цінності? Ну то, по-перше, то є свобода слова. Що я спокійно собі, навіть не знаю, як вам сказати… Європейські цінності? Як в Європі щоб ми жили, як в Європі. Щоб спокійно собі дитина повчилася, пішла на роботу і спокійно себе почував в країні. Щоб я не боявся міліціонерів, щоб вони поважали закон. Щоб всі поважали закон: і я, і вони щоб поважали закон. Щоб корупції не було. Щоби жили, як в Європі.
Чоловік, 36-55 років, записаний у Львові 8 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
Перш за все, як це не банально звучить, право вільно виловлювати свою думку, право на справедливий суд, людську владу. Напевно, трішки інший рівень життя. Особисто для мене, це бажання жити в новій країні, трохи інакшій, ніж в такій пострадянській, такій, як якась країна має нам вказувати і давити на нашу свідомість. Перш за все, знову повторюся, це вільне виявлення свого голосу і перша європейська цінність – це свобода кожного, думки і рівність прав кожного.
Жінка, 28 років, записана у Львові 8 грудня 2013 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Ви знаєте, ну це цивілізаційний вибір, безперечно, що ті, які живуть за кордоном, ті українці, які виходять за кордоном на Євромайдани, більше це розуміють в практиці, тому що щодня живуть з тим цивілізаційним вибором, якій зробили ті країни, в яких вони зараз проживають. Це те, що вас в урядових, до вас в урядових інституціях ставляться з повагою, і ви можете залагодити свої справи, не даючи хабаря, тому що дотриматися норм не так складно. А в нашій країні, ми знаєм, що з цим є проблема. Це також і зрештою і право на гідну працю, це окрім отих цінностей політичних, культурних, соціальних, культурних, це звичайні такі матеріальні цінності, і право на працю, право на достойну працю, на достойну пенсію. Безперечно, Польща не належить в Європі до високорозвинених країн, ми не можемо Польщу порівнювати навіть за соціальними виплатами зі Швецією, однак в порівнянні з Україною Польща набагато дальше пішла. І щонайменше, напевне, тим українці більше проживають тут, зокрема, і мені, щонайменше мені би хотілося, щоб і Україна зараз була на такому рівні, як цивілізаційному, так і економічному, на якому знаходиться Польща. А власне, це вибір зараз України в тому полягає: чи ми будемо вибудовувати авторитарну систему, яка є в Росії, в Білорусії, чи ми будемо далі плекати, скажем так, в собі корупцію, і ми далі будем погоджуватися з тим, що наші голоси можуть бути нічого не варті і наші голоси можуть красти? Чи ми все ж таки будемо прагнути жити цивілізовано? Через то люди зараз виходять. І, я вважаю, що не останню роль тут теж зіграла остання політика, останні роки політики нашої влади, які абсолютно в дикий спосіб почали ламати це право. Я зараз Вам повторюся, тому що особисто для мене це буде цивілізаційний вибір, це вибір майбутнього розвитку моєї країни. Якщо Україна зараз вибере цей євроінтеграційний розвиток, то, безперечно, що всі люди, які розуміються, що таке асоціація, що вона дає, прекрасно знають, що це не означає, що нас приймають в Європейський Союз і все в нас налагодиться. Це час довгий, але це принаймні відкриті двері, це принаймні дорога, яка буде вести до того, аби ситуація в нашій країні налагодилася. Те, що зараз я живу в Польщі, українська євроінтеграція також, скажем так, особисто буде мені вигідна, бо навіть, дякуючи цій євроінтеграції, можливо, ми в певному часі й досягнемо відміни віз, відміни усього цього принизливого перетину кордону, якій існує. Ми знаємо, що в Росію їхати, коли їдеш в Росію, то все ж таки кордон по-іншому виглядає. Натомість ми бачимо, які проблеми в України, в українців, які виїжджають в Західну Європу, які виїжджають в тому західному керунку. А це практичні речі, це практичні, і речі, крім практики, це теж речі є символічні. Чим більше ми будемо їздити в ті країни, які мають нам що показати, тим більше все ж таки ми будемо розуміти, як не має бути в нас і до чого ми маємо прагнути кращого. Знову ж таки, я Вам повторюся, бо під час нашої розмови я вже кілька разів говорила, що для мене є європейськими цінностями. Перш за все – це право вибору, це свобода слова. Це достойне відношення держави до свого громадянина. Це громадянське суспільство, яке контролює владу і від якого залежить влада, а не навпаки. Це звичайні речі цивілізованого демократичного суспільства.
Жінка, 33 роки, записана у Варшаві 12 грудня 2013 року, організаторка Євромайдану в регіоні, учасниця Помаранчевої революції
З перспективи часу того, який я проживаю за кордоном, в Польщі, я вважаю, що, перш за все, це правова держава. Україна стала правовою державою. Закон був одним для всіх, а не так, що одного можна засудити за ніщо, а іншого за махінації, за вбивство, якщо буде мати за собою статус прокурора або статус депутата, то йому буде все можна. Борг, про який з 2004 року говорить наша правляча «Партія регіонів», але у випадку України це не стільки для народу, як для «Партії регіонів». І відсторонення від України дало можливість для того, щоб Україна стала більш незалежною від Росії, від їхньої політики. Якби, наприклад, за плечима України стояла Європа, Євросоюз, то дії Росії були би інші. Тоді Європа могла би спокійно заявити на якісь зазіхання Росії, якісь маніпуляції в іншу сторону, а зараз Україна знаходиться в такій ситуації, що з одної сторони Європа старається щось робити, а з другої сторони Росія не старається, а просто маніпулює. І це не можна дозволити. Європа дає Україні шанс, і невідомо чи такий шанс ще колись буде. Тому що ті люди, які живуть на сході, на півдні України, така свідомість їхня також просинається або навіть проявляється. Я страшенно надіюся, вірю, що це буде видно. … [Що євроінтеграція може дати Україні?] Перш за все, це можливість пересуватися по Європі без візи, якби була підписана умова про ЄС. Я зі свого власного досвіду знаю, що поїхати до консульства, подати документи на візу, отримати цю візу в наш час я отримую цю візу без проблем. Коли був на першому-другому курсі, мені давали візу на три місяці і треба було їздити три-чотири рази. Так само ці дати не збігалися. І це дуже складна ситуація, коли треба бути там, а ти не можеш, тому що немає, наприклад, такої можливості. Бюрократія настільки велика, що її не можна досягнути. Я будучи деякий час в Польщі, бачачи і рівень, і розвиток Польщі, про це говориться, про це говорять люди, які довгий час проживають тут, що за останні кілька, кільканадцять років, відколи Польща підписала цю угоду про асоціацію. Це був 1993 рік, а в ЄС ввійшла в 2004му. Минуло 11 років минуло від підписання угоди. Це не значить, що країна відразу ввійшла в Євросоюз, але підвищене стандартне життя, рівень життя, загальнонаціональний звісно підвищився. Я би хотів, щоб Україна, український народ підписала цю угоду. … Тут треба бути дуже обережним, бо зараз на майдані говориться про європейські цінності, як історія, культура, здобутки наукові, фізичні. А противники майданівської Євроінтеграції говорять, наприклад, про одностатеві відносини, це збій радикальний. Також говориться про те, що в Митному союзі нема такої проблеми, тобто про це не говориться. Якщо логічно розібратися, то ті ж самі проблеми, аборти, одностатеві відносини так само в Росії, Білорусії, та сама Україна. Вони такі самі, як в Європі, тільки в нас про це не говориться. Натомість Європа, що я вважаю це є вірним, говорить про це і в багатьох країнах досить ліберально до цього відносяться. Натомість, як на мене, це перш за все, культура європейська. Наприклад, з’їв цукерку – не викидай сміття на вулицю. Не можна, тільки кидай в смітник. Дуже часто можна побачити, що людина йде і кидає папірчик до смітника і якщо вона не потрапила в потрібне місце, ця людина повертається назад, підносить і вкидає в цей смітник. Європа починається так само, як і Україна, – з кожного з нас, з маленьких речей. Просто якщо кожен з нас буде свідомим громадянином, свідомою людиною, то не треба говорити про європейські цінності як абстракцію. Це нормальне явище. Якщо говорити, наприклад, про духовність Європи і духовність України, то я вважаю, що в Україні зараз відбувається ренесанс. Ренесанс релігії, як православної, так і греко-католицької, римо-католицької, протестантської. В Україні після тривалих заборон в Радянському Союзі віросповідання, це все ожило. Люди мають храми, куди ходити, і в цьому великий наший плюс.
Чоловік, 22 роки, записаний в Любліні 12 грудня 2013 року, учасник Євромайдану
Ну, я думаю, що перш за все ми перейдемо в такому більш побутовому плані. Перш за все – це продукція. Кажуть, що в Україні погані продукти, в Україні погане те.. От я живу тут і можу сказати, що такі речі, як гречка і творог, які я дуже люблю, мені батьки передають, привозять, бо мій тато часто приїжджає. Звісно, це дасть можливість нам покращити систему виробництва продуктів харчування і інших таких речей. Завдяки євроінтеграції Україна має відійти від совка. Це, перш за все, на цих побутових речах, виробництві, і, по-друге, це мисленнєво. Я вважаю, що якщо люди будуть по-іншому працювати, то ця робота має змінити їхнє відношення до того всього. Бо в наш час така річ…От я їжджу додому через наш кордон, тобто я собі не знаю, як це має відбутися, щоб всі ці люди, які там зароблять собі мільйонні статки на границі, тому що це так і є. Елементарний чоловік, який просто дозволяє машинам проїжджати, йому платять гроші за те, що він дозволяє проїжджати, але це його робота. Тобто як це все має змінитися – я навіть собі не уявляю. Але рано чи пізно все це має статися. Плюс євроінтеграції в тому, що ті люди, які не мають закордонних паспортів, я думаю, вони зараз захочуть зробити закордонний паспорт, витратити 600 гривень і поїхати в елементарну Польщу, найближче якесь містечко, що не далеко, а краще якщо і далі, і побачити як тут все налагоджено. Коли ти приходиш на зупинку, бачиш на табло, коли буде автобус той, що тобі треба. Коли до тебе посміхаються в магазині. Я не скажу, що в Луцьку все так погано чи в Україні. Але тут в плані послуг люди набагато відкритіші. Коли можна взяти собі документ на продукт, такий, як фактура, на річ, яку ти купила в магазині, на базарі чи ще десь, бо в нас все це йде приховано, дуже багато робиться нечисто, без податків і так далі. Тут якщо ти не зареєстрований як підприємець, то ти нічого не можеш і робити. Бо кожна людина захоче фактуру, захоче чек на якісь там речі і в тебе не залишається вибору. І я хочу, щоб ті мої друзі, які не були за кордоном, кажуть: «Навіщо мені тратити гроші на паспорт? Я краще поїду на Світязь чи в Крим». Хочу, щоб вони зрозуміли, приїхали сюди і зрозуміли, що треба змінюватися. Тому що коли ми почнемо самі мінятися, почне мінятися наша свідомість, все почне мінятися навколо нас. Для мене особисто, ну безвізовий режим під час євроінтеграції…Ну я дуже хочу їздити за кордон без віз. Хоча в мене з цим проблем ніколи не було. В мене більша проблема з перетином кордону і з «цигарковими бабами» (сміх), які таким способом заробляють гроші і через яких весь автобус мусить п’ять годин стояти на кордоні. Євроінтеграція включає в себе такий момент, що протягом 10-20 років будуть зменшення цін на мито, на всі ці речі. Я молода людина і я, звісно, хочу мати багато речей, мати автомобіль, ще щось. Але я не хочу це купувати в Україні, якийсь «Жигуль» за три тисячі доларів, бо я тут за кордоном зможу купити нормальну машину, наприклад, я говорю, наприклад, за ці гроші. Відповідно і мито буде менше, тому що машина, щоб її розтаможнити, розмитнити і так далі. Для мене це особисто… Ну як сказати…Стільки думок в голові крутиться, що я не знаю, як це все узагальнити. … Європейські цінності – це, перш за все, права людини, повага до самої себе, до своїх близьких, до своїх, наприклад, українців до українців, українців до інших мешканців інших країн. Для мене – це повага, бо в Європі кожна людина може відстояти якісь свої права на щось, щось довести законним способом без всяких «блатів», корупційних схем і ще там щось. Дійсно, не без того, не все так ідеально. Тут теж брудні вулиці в Любліні. Люблін дуже брудне місто, як на мене, тим не менш, людина почуває себе тут нормально, захищено, вона цінить те, що має, і цінить своїх близьких, це те, чого немає в нас, в українців. Зараз воно є, бо піднялися на Євромайдані всі брат за брата, всі один за одного тримаються, допомагають, але до того часу такого не було. Для мене те і це європейські цінності. Також це прагнення до кращого життя і усвідомлення гідності самого себе. Якось так.
Жінка, 23 роки, записана в Любліні 13 грудня 2013 року, організаторка Євромайдану в регіоні, учасниця Помаранчевої революції
Ну, євроінтеграція з президентом Януковичем нічого би не дала. Я, чесно кажучи, я завжди, коли мене питали, чи треба нам інтегруватися у Європу, я казав, що нам треба поміняти владу, а потім інтегруватися у Європу. І, чесно скажу, що я того обурення, яке відчували усі навколо мене ті перші дні, я не відчував. Тобто я був захоплений студентами, які це все робили, і я дуже хотів їм допомогти, але перейматися діями влади, яка відмовилася від євроінтеграції, при тому, що я ні на секунду не вірив в те, що Янукович може привести нас у Європу, я не міг. Потім уже, після розгону включилися механізми трохи іншого рівня. Я вернувся до своєї позиції, що для початку нам треба змінити владу і змінити систему тут, а потім говорити про євроінтеграцію. Бо це, я перепрошую, вступити у Європу – це все одно як пересадити людині орган, заражений якоюсь смертельною хворобою. Тому що ми, власне, зараз є носієм цієї хвороби. Нам треба спочатку вилікуватися самим. Гідність людини, яка щось має, принаймні якесь значення. Яка не має ніякого значення для цієї влади. Це найголовніше. Все інше, може… Тому, власне, цю революцію називають, власне, Революцією Гідності. Тому що все інше, так від гомосексуальних шлюбів починаючи і закінчуючи судоустроєм, це все може різнитися у різних людей. А гідність, мені здається, це є штука, яка, мені здається, є домінантою для всіх.
Чоловік, 32 роки, записаний у Львові 5 лютого 2014 року, активіст Євромайдану, учасник Помаранчевої революції
Я, як і більшість людей, до кінця не зможу сформулювати грамотно, правильно, що дасть євроінтеграція Україні. Часом дивишся на людей, які там живуть, – з нами, з тим нашим суспільством, яке зараз є, трошки соромно йти в Євросоюз. Для мене особисто це певні правила, це надія, що та корупція, яка в нас є, вона є в Європі, корупція, але певні правила, певні чинники, які будуть стримувати просто шалену корупцію, та євроінтеграція з Євросоюзом України, вона дасть певні правила. Можливо, влада буде боятися робити такі бандитські кроки, які вона робить. … [Європейські цінності?] Відчуття для мене, що це певна символічна, символічний момент, що ми належимо до європейської сім’ї. Ми європейці, а не Азія. Верховенство права. Право верховенства не людини над державою чи держава над людиною, дотримуватись певних правил і оце право людей на власну думку, право людей на висловлення своєї думки, те, що ми називаємо свободою. Для мене це дуже важливо. Свобода пересування. … [Щоб втілити цінності Євромайдану в країні] Потрібно, принаймні, щоб кожен ці відчуття, емоції, побачене на майдані зберегти в собі і принести кожному до хати, кожному в домівку принести. От тоді, можливо, Євромайдан на велику територію і посунеться. Тому шо, якщо ми на Євромайдані злагоджено працюємо і кожен знає, що він має робити, а там дійсно, ти приходиш і розумієш, як ти в тому соціумі, майдані, маєш вести, то чомусь, коли люди вертаються з Євромайдану, вони це забувають. Вони, знову ж таки, йдуть, платять, якісь там гроші чиновникам, знову ж таки, порушують правила дорожнього руху, вони, знову ж таки, починають себе вести… їхній культурний рівень різко падає. Зберегти то, що там на майдані, тоді я думаю майдан буде інтегрованим в нашому суспільстві.
Чоловік, 40 років, записаний у Львові 6 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Євроінтеграція в економічному плані може дати певний шок спочатку, оскільки ми відкриваємося для глобальної конкуренції. Ми є не конкурентними, ми є конкурентними зі сходом, мається на увазі з російськими підприємствами, з Киргизстаном і так далі, ми є конкурентними. В глобальному ми є не конкурентними. Але все одно, колись ми маєм це пройти, ми просто відтягуєм. Все одно глобалізація, кордони стираються, для глобалізації перепон немає і нам все одно треба буде з тим зіткнутися. Краще ми це візьмем на себе, ніж передамо ту проблему на наші діти… В нас є таке поняття як корупція. Одна із форм її реалізації є контрабанда. В нас все є, але наше туди не йде. Принаймні станемо в приємніших умовах, скажем так. Тобто всі їхні товари тут є, хоч вони не мали б бути, а наших товарів там нема, бо вони не виконують закон. Мені не треба буде дбати про підтримку тих самих віз, бо мені в будь-який час треба виїхати за кордон для провадження бізнесу, от, і постійно відслідковування, відмови стояти в черзі – жах, то принизливо. Я думаю, це має відійти. … [Європейські цінності] Солідарність, субсидіарність і третє, я вже забувся, що в слов’янській ментальності означає як несумісні речі взагалі. Я забув третє… Я то читав. Солідарність, субсидіарність і ще щось одне. І, по-моєму, там самостійність є. Відповідальність на собі, з другого боку є відповідальність за інших, солідарність. Субсидіарність означає для того, щоб ми досягнули загального блага, нам треба чимось поділитися. В нас же то протирічить одне одному. Самостійність ні в якому випадку не солідарний і таке інше. Ми до того маєм прийти. Я вважаю, що в нас та частина є, те хуторянство, що ми такі самостійні. Тепер нам треба навчитися підніматися над таким хуторянством і сказати, що для того, щоб було загальне благо, трошки чимось треба поступитися. [Цінності Євромайдану] Треба будувати тут, на Євромайдані треба тут, оцю доброту, оцю довіру і так далі треба будувати тут. Однозначно треба усвідомити, що держава є один із інструментів розбудови країни і не треба покладатися на неї, тобто вбити в собі оце патерналістське відчуття, яким, на жаль, страждають 68% навіть львів’ян, хоча нас називають буржуазним містом. В нас тут буржуазією не пахне. Дуже, дуже ми покладаємось на державу, що вона нам скаже де сісти, де стати, що випити, що з’їсти і так далі. І той перший пункт, пункт заяви першого грудня, щоб не перекладати відповідальність за своє життя, своє щастя і так далі на будь-кого, і в тому числі державу.
Чоловік, 46 років, записаний у Львові 6 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
[Євроінтеграція – вона нам поможе?] Западным поможет, а… Одно из мнений, почему восток не поддерживает евроинтеграцию, почему он так критически против? Потому что, когда закрывались шахты, это опять мы услышали там, от людей, когда закрывались шахты, директора шахт людям говорили: «Вы не переживайте, Вы без работы не останетесь. Европа нам поможет». И это сейчас привело к такой вот жесткой конфронтацией. Люди, мне кажется, именно поэтому начали на Востоке не поддерживают евроинтеграцию. А что такое евроинтеграция – никто из них не знает. Даже я полностью не знаю. Это все во ли ж документ о намерениях. … В первую очередь, это уважения прав человека, второе – это свободное передвижение; наконец этот занавес, который Советский союз построил, он можешь в конце концов прекратит существовать и можно будет спокойно двигаться. При этом и сейчас можно спокойно двигаться. Чтоб все люди могли это делать. 70 процентов на востоке не то, что не пользуются интернетом, они даже не знают, что там находится дальше Киева… Что такое европейский ценности? Да чёрт его знает. Наверное, в первую очередь, еще раз повторюсь о правах людей, которые прописаны везде. Вот. И какая-то уверенность в том, что государство тебя не оставит, если даже ты останешься без работы, если ты останешься инвалидом, ты все ровно будешь хоть как-то существовать благодаря государству. Те же пособия по безработице, я не знаю, что еще там…? Я не задавался такой целью – определить для себя европейские ценности.
Чоловік, 30+ років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Революція за ці два з половиною місяців, за ці дев’ять тижнів, вона для мене пройшла вже три стадії, коли побили студентів – це була революція за євроінтеграцію, люди вийшли за те, щоб виправити курс країни, потім після розгону і до 19-го січня – це була революція проти злочинного режиму, щоб знести повністю ту владу, перезавантажити владу, з 19-го січня люди зрозуміли остаточно, що це революція, вітчизняна війна за свою Батьківщину, тому що країну хочуть роз’єднати, втручатися у внутрішні справи з боку інших людей, які просто ненавидять незалежність цієї країни. Просто це війна за Батьківщину почалась, це три стадії. … Розуміння того, що нікого за це тут не покарають, поки люди не досягнули того, шо це треба було покарати, не знаю як це буде, тут, власне, зміна судової системи або трибунал. Покарання має бути. Одне із умов. Люди які це все зробили. Ось. Інакше – це не варта було навіть починати це все. … Мені здається, що потрібна повністю зміна влади, абсолютна, повна люстрація цих всіх комуністів, комсомольців, криміналітету з влади, абсолютно. Як було зроблено в східній Європі після того, як вона вийшла з під впливу Варшавського блоку, ось. Хто це не зробив, той мав купа проблем, як і Україна, врешті. Повністю робити люстрацію, хто навіть якимось чином був помішаний в цих ешелонах влади, з кримінально-процесуального, цих всіх речей, судових, якихось речей, які впливають на соціум, навіть на якихось такий ключових позиціях… Ну я би виділив гасла «Європа – це моє право бунтувати». Я вважаю, що це абсолютно європейський протест і люди протестують по-різному: хтось мирно, хтось починає демонструвати і більш активно, феноменально, що український протест, оцей перший, масовий такий… Я бачив, як це робиться в Греції. Випадково, коли я приїхав в Грецію і там почались події. Центральну площу, то буквально за 20 хвилин випалили ці офіси, банки, люди бігли, розбивали вітрини, мародерство і так далі. А тут такого ніколи не було, тут люди абсолютно розуміють, що їхніх протест цивілізований. Якщо їх вбивають, вони починають протистояти. Врешті решт, жоден «мусор» не вбитий, жоден силовик не вбитий. … Євроінтеграція може дати то, що ти купуєш по франшизі систему важелів-противажелів, яка уже показала себе в дії. Звісно, Європа – це не ідеальний світ, але кращого, в принципі, ще ніхто не вигадав, ніж демократія, насправді, контрольована демократія, систему важелів-противажелів, де от такий прихід до влади оцих упирів зі сроками тюрми, з кримінальним мисленням неможливе, насправді. Мені здається, що Європа – це непоганий був би альянс з Євросоюзом, щоб вони допомогли побудувати цю систему в Україні, яка б запрацювала за деякий час. Звісно, були б якісь економічний колапс, було б важко на перший період, коли проходила Польща або наші сусіди, але, все одно, ми б з цього виграли. Можна було б жити в системі, де є повага до особистості, де є система економічної взаємодопомоги, соціальної програми і того подібне, на якому тримається, в принципі, європейська цивілізація. І от принцип поваги до особистості, на якому будується зараз система цінностей, його тут дуже не вистачає, того, що зараз нам намагаються нав’язати антисистему, там, де особистість – це ніщо, а держава – все. Ось. Європейська цінність: особистість – це все, а держава на службі в особистості. Здається, що якщо б ми змогли це побудувати, було б дуже непогано. … Європейські цінності – це цінності, коли на одній території можуть вживатися абсолютно люди з різними поглядами, які можуть між собою ідеологічно конфліктувати, але змушені з системою важелів-противажелів одне одного поважати, дотримуватись одне одного і прислухатись один до одного. Тобто вони вимушені прислухатись. Тобто це така основна річ, що навіть ті, хто на добровільній основі не хочуть прислухатися, вони вимушені цілою низку оцих системою зачіпок і закалок жити в якомусь такому організмі дуже складному, який не розсипається, який функціонує там, де є, як у кожному організмі – маса проблем і хвороб, але, все одно, він живучий. Це доказано. … [Що дасть євроінтеграція особисто Вам?] Я як людина, яка займається мистецтвом, да, це вихід на багато, багато, багато різноманітних цікавих речей, яких я зараз тут позбавлений, скажемо так. Це вільний, момент оцей дуже важливий, пересування по світу, тому що ми позбавлені цього теж через багато наших оцих всіх тортур, які нам тут влаштовують. Це налагоджена економічна ситуація, це соціальні пакети, програми, по яким можна вчитися, по яким можна пересуватися, робити свої власні проекти, реалізовувати свої ідеї. Таких проектів є безліч. Тільки 3% працюють в Україні. Я як людина, яка займається цими речами, зацікавлена в тому, щоб в нас був абсолютно Євросоюзівський євростандарт в багатьох речах. … Ну я особисто за майданом пишу різноманітні есе, статті, в яких висловлюю свої думки і веду таку діяльність, більш культурологічну. Мені здається, людина має бути на своєму місці, да, є люди, які можуть бігати, а є люди, які можуть створювати ідеї і насичувати це якимись сенсами, щоб це не застоювалося. Мені здається, що задача художника – це насичувати ці всі події новими сенсами, формулювати і транслювати на аудиторію.
Чоловік, 35 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Не знаю. Тут сказати зараз важко. Тут стільки говорили вигідне чи не вигідне приєднання України до Євросоюзу. Зрештою, про це не йшлося, йшлося про підписання асоціації, яка в можливому, в майбутньому, дасть Україні можливість бути членом ЄС. Буде на той момент ЄС чи не буде, теж сказати ніхто не може. В асоціації з Європою навіть, здається, Марокко знаходиться. Що воно дає? Воно дає якийсь певний вектор, як на мене. Я себе завжди краще почуваюся в Європі, ніж коли я приїжджаю до Москви. Це не тому, що я не люблю Москву як місто, тому що правила гри, які в Європі, вони мені більше до вподоби, ніж… Ти приїжджаєш до Москви і раптом помічаєш шалену кількість міліції. Пам’ятаю, приїхали ми у відрядження, спускаюся я на Пушкінській в перехід, бачу, що тут патруль, тут патруль, тут патруль. Вони когось там помічають: «Ага, вони виглядають не так». Тут же починають перевіряти документи. Якесь таке відчуття. Ти потрапляєш у Стамбул. Стамбул потерпав від тероризму не менше, ніж Москва, якщо так розглянути в перспективі, то, що було раніше, більше такої кількості міліції на вулиці ти не побачиш. Але я був свідком, коли щось відбувається, поліція з’являється за лічені хвилини, тобто, раз – і вона вже на місці, тобто не треба на кожному місці ставити БТР, ставити наряд. Це якесь ставить на мене гнітюче таке враження, як на мене. … [Значення євроінтеграції] Ну, перш за все, вільне пересування територією Європи, що для мене було б особисто важливим. Там поїхати провідати друзів, з’їздити на фестиваль, з’їздити на воркшоп, щоб це не відбувалося – ти подаєш документи, подаєш якусь купу довідок, про то, що ти той, не той. Можливо, це найперше. … [Що таке «європейські цінності»?] Складне запитання, просто тут… Знову ж таки, коли вироблені певні правила співіснування і цих правил дотримуються. От так само і в нашій Україні не можна сказати, що в нас аж надто такі погані закони. Як українську Конституцію приймали, в Європі її визнали як хорошу Конституцію, нормальну, але воно не працює. У випадку зараз, приймають закон про амністію. Всі такі – ура, ми прийняли. А потім виявляється, що він не діє. А тут виробляються такі правила, які діють. От як правила дорожнього руху… Один їде на крутій машині і він може порушувати правила і він відмажеться від міліції, а іншого будуть його теребити, намагатися взяти хабар. В Києві була дуже гучна справа, коли минулого року якась дівчина на дорогій машині, вона там заступник судді, вона просто натиснула не на ту педаль і вбила просто жінку, притиснувши її до будинку. Ну от. Відбувся суд. Дівчина відбула три роки умовно, звільнення під амністію. В той час, студентам за то, що в них каска і марлева пов’язка хочуть об’явити, що це мало не до п’ятнадцяти років. Чому? Як? Тому що в неї батько суддя чи дядя суддя? Це правила. І знову ж таки, це культурна політика, традиції в цій сфері, що теж важливо.
Чоловік, 51 рік, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та протестів у Москві у [19]80-х роках
Евроинтеграция само по себе не плоха. Евроинтеграция как замена членства Евросоюзу мне нравится меньше, чем евроинтеграция как ступень. Ну, в любом случаи, кто-то из литовцев… он сказал, что нельзя иметь общее кровообращение со смертельно больным человеком. Из этого постсоветского болота надо вырываться и входить в клуб воспитанных людей, которые не мочатся мима туалета, в дырочку, чистят зубы. … Мне будет проще ездить без виз, наверное. А так я достаточно евроинтегрирован. … [Что такое «европейские ценности»?] Прежде всего, я думаю, это уважения человеческой личности.
Чоловік, 52 роки, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
[Нужна ли нам евроинтеграция?] Это вопрос без второй части. Если бы вопрос стоял именно так, как Вы сформулировали и не было бы обязательной и навязанной альтернативы в качестве Таможенного союза, ответ мог бы быть, что я не экономист, я не политик. Я не знаю, мне нужно анализировать. Я не читала текст соглашения, и в Евромайдане как таковом я не участвовала. Я уже, можно сказать, то есть, это то, зачем я вышла, и то, зачем вышли еще несколько миллионов, – нет никакого отношения к евроинтеграции. Но в том, в тех условиях, в которые мы поставлены сейчас, то есть, не просто сами по себе или Евросоюз, а Евросоюз или Таможенный союз, я для себя выбираю Евросоюз. Потому что я много путешествую, и я говорю и с жителями других стран… Я себе представляю разницу даже не в уровне жизни, это дело совершенно десятое. Это разница в человеческом достоинстве и менталитете. В одних условиях оно культивируется, в других условиях оно подавляется. А я очень за человеческое достоинство. Что касается экономической и финансовой части, как мы уже сейчас видим, мы находились до начала всех майданов, на мой взгляд, в полнейшей экономической дыре, назовем ее дыра. Вопрос только в том, что с какой стороны, да, принять помощь. Помощь с одной из сторон имеет за собой достаточно жесткие условия, за второй тоже. Но в случае с помощью, с одной стороны, эта помощь будет направлена на то, чтобы нам самим помочь выбраться. То есть, это будет удочка. С другой стороны, как мы уже увидели, это будет рыба: «Давайте мы вам просто дадим бабла, а вы его опять разворуете». «Окей, суперидея! Да, чуваки!». Альтернатива – это: «Давайте мы вам дадим бабла, проследим, чтобы вы его не разворовали, а вложили туда, куда надо вложить, и тогда, может быть, лет через десять вы выгребетесь из того, в чем вы сейчас находитесь». Я за удочку. … [Что такое «европейские ценности»?] Это не европейские ценности, это общечеловеческие ценности. Просто, снова-таки, у студентов, как у молодых людей, которые больше общаются с людьми из самых разных кругов, более остро стоит вопрос вот этого самого собственного достоинства, неприкосновенности, других абсолютных основополагающих человеческих вещей. Они не заражены вирусом подчинения, вирусом боязни перемен. В жизни студента каждая сессия – это суперперемены, супертрагедии, дефолт и пожар в одном флаконе. Они привыкли к переменам, их могут в любой момент куда-нибудь отчислить, они могут пойти служить в армию, их могут выгнать из съемной квартиры. Для них стабильность не является наивысшей ценностью. И они знают, что окей, даже если будет так – мы сделаем вот так. У них есть план «Б», план «Ц», план «Д» на любой случай. Они не трясутся над тем, что имеют прямо сейчас. И уверенны в своих силах, в возможности что-то изменить. Противостоит им суперстабильность. Вот пусть нам будет плохо, но это хотя бы знакомое плохо. «Мы уже привыкли, вот, а вдруг будет хуже». Ну да, по-любому будет хуже на самом деле, а потом будет лучше, если вы только постараетесь, и не будете сидеть в этом своем еще более хуже, и кричать: «Нет, мы ничего не будем делать». Вот это европейские ценности, это чувство собственного достоинства, потребность в развитии, потребность в общении, потребность заботится о ком-то, кроме себя и какой-то самой маленькой своей ячейке. Если называть это в более общих понятиях – это широкая зона комфорта, когда человека интересует что-то, что находится за пределами его дивана. … [Что надо делать чтобы воплощать эти ценности?] А они у них, у этих людей, есть внутри, это ценности? Вот если они у них есть, то они просто должны жить в соответствии с ними. Это простые вещи – не позволять над собой издеваться на работе. Вот начальник тебе хамит, ты человек или ты скотина, на которую можно кричать? Если ты человек, если ты разумный человек, ты сможешь найти себе новую работу. Может быть, не такую хорошую. Но просто нельзя быть наполовину этичным, нельзя быть наполовину гордым и нельзя иметь выборочное достоинство. Нужно своих детей учить не бояться. Нужно своих детей учить ценить сове мнение, развивать в них желание иметь это мнение и не бояться его высказывать. Это воспитание гражданского общества. К тому моменту, когда все эти вещи сформированы, у нас есть даже сейчас, даже при нынешней Конституции рычаги для того, чтобы достать власть по самые помидоры. У нас есть наши депутаты, которых мы можем спрашивать за все. У нас есть прокуратура, у нас есть службы внутренней безопасности у милиции, куда мы можем писать запросы, куда мы можем заваливать их просто какими-то письмами, требованиями расследования, сообщениями о нарушениях. Никто этого не делает, всем пофигу. Классические прописные истины – не плати взятку гаишнику. Добейся того, чтобы протокол составили так, как тебе надо было. Ну, ты можешь это сделать. Да, ты потеряешь час своего времени, но ты не потеряешь ни капли своего достоинства, и ты научишь одного поганца тому, как надо правильно обращаться с людьми, у которых это самое достоинство есть. Это глобальные вещи, но они разделяются на десятки микроскопических, в соответствии с которыми просто стоит жить. И не надо помогать даже Майдану, просто достаточно разделять его ценности. Если люди не разделяют эти ценности – никакая их помощь, она не поможет. Мы боремся не за какую-то условную, точечную победу, мы боремся за кардинальные изменения. За то, чтобы люди полюбили себя и вместе с собой страну, в которой они живут. Без этой любви, без этого ощущения себя гражданином, украинцем не получится.
Жінка, 28 років, записана в Києві 7 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану, членкиня організації «Народний госпіталь»
[Євроінтеграція] Нічого не дасть. Ще більше людей поїде за кордон. То буде прямий в’їзд в любу країну. Зараз їздять через Польщу, через Німеччину. Там документи виробляють. А так будуть самі їздити. Половина України виїде. Хоча вже і виїхало. Італія, Португалія, Голландія, Польща, Чехія. … Я просто не знаю. Ні. Чого? В Європу можна… Якщо чесно сказати, я не дуже, я даже в ту Європу не дуже вірю, тому що Україна з європейських країн це сама багата держава. Тут є вуголь, тут є золото, тут є срібло. В Карпатах є така вода, що ніде в світі нема. Ліс. Тут такі, ну наскільки я знаю, трави, що ніде в світі немає. Це скарбничка України. Треба берегти. А ні – продавати ліс за границю, щоб потім ці всі повені. Це ж від того, що ліс вирубують, природу нищать. Люди терплять від того. Я думаю, що Україна – сама багатша держава з них. Поки що, зараз. Но це все треба довести, це все треба підтягнути, підняти. Всі заводи вернути назад, які продали. Весь металолом привезти назад, що вони вивезли за границю.
Чоловік, 50 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Я би навіть не назвав це «Євромайдан». Це яка мета? Люди, люди, я щось дуже сумніваюся, що ті люди, що сюди були вийшли, що вони хочуть в Євросоюз дуже. Мета – жити, а не виживати. За свободу, за свою свободу. За своїх дітей. Вони вже, навіть, як тут один такий дідок старий казав: «Вже як не мені, то хоч дітям щось лишиться, щоб вони могли жити в якійсь достойній країні». Ну що це? Подивіться: куди Ви не підете, от в нас навіть такі стереотипи. Вас зупинить міліція і в Вас вже такий мандраж. Ви знаєте, що він мусить щось найти. Десь в Європі, наприклад, Вас зупинять. В Вас там якщо якась поломка така якась несерйозна, я не знаю, там фара не світить чи шо, Вас попередять. Просто, все, бувайте здорові. А в нас вже просто от так, щоб стягнути. … Інтеграція, фактично, я є проти того, щоб Україна входила в Євросоюз, тому що так підписати якусь там, я не знаю, угоду про торгівлю. Я згідний. Це економічно вигідно. Але, наприклад, в Євросоюзі, оскільки я там жив, я знаю. Там нема нічого доброго тому, що там є Німеччина і Франція. Ну за Англію не говорю. Вони споконвіків вже. Вони диктують всім свої умови. Розумієте? От там є таке, що маєте видоїти стільки молока, маєте. Я Вам серйозно. В Німеччині ніхто не говорить, ніяких норм не встановлюють. Вони встановлюють всім. В Чехії, в Польщі стільки яєць – більше не можна. Інакше застосують штрафні санкції. Ну але що добре в Європі, розумієте, от навіть з Донецька, з Луганська в мене були знайомі, які там їхали туди вчитися, тому що дешевше, по-перше. А по-друге, ті дипломи визнають в цілому світі. А наші дипломи не визнають ніде. Розумієте? Вільне пересування для тих українців. Хоча не знаю, чи то добре. Зараз більша половина повиїжджають (сміх). Ну що дасть? Може, Ви знаєте, може, ще десь таке, що просто вже так не будуть красти ті гроші, що буде якийсь контроль за тим. Тому що європейці, якщо вони дадуть щось, вони будуть вимагати якісь, так би мовити, якісь гарантії того, куди ті гроші пішли. Чи вірніше, як вони були потрачені. Чи вони були потрачені правильно. … [Чи є переваги євроінтеграції особисто для Вас?] Особисто для мене, може, би і були. От дивіться, я Вам наведу такий простий приклад. Як я вже сказав, я там, можна сказати, що я там жив, бо я приїжджаю раз в пів року, може, раз в рік. От я там маю машину. Так. Я їду, я до свої мами я можу приїхати лише на п’ять днів. Так. Ну чому? Чому я не можу довше бути? Ну такі закони от дебільні. Розумієте? Дебільні дійсно закони. Чому? Я є вільна людина. Ну чого? От так. П’ять днів. Розумієте? П’ять днів. От це мені не подобається. Не подобається от це, що от Ви їдете, везете щось, так. От я не знаю. Везете дітям цукорки чи ще щось. Вже воно дивиться, вже від Вас вимагає, вимагає взятку. Розумієте? Я така людина принципова. Я не дам. Я нароблю шуму, начинаю кричати. Вони потім, конечно, відстають, вже не хочуть нічого. Ну але чого ти чіпаєш? Ну розумію, коли є з кого, ну а коли, ну за що? Коли нема за що, ну то, вибачайте хлопці. Ви маєте зарплату. [Що таке «європейські цінності»?] Та які в них є, які в них є цінності? В них нема цінностей ніяких. Може, ні. Може, в деякої групи населення є якісь цінності. В них немає. Немає цінностей. Я Вам наведу простий такий приклад, що от мені так було дико, коли вони на свою Паску, от сусід різав дрова. Маєте цінності. Все. Це більше нема про що говорити. В них такі, ну які в них цінності? Заробити гроші, поїсти, попити і йти спати. Все. Оце є цінності. І ще відпочити кудись поїхати.
Чоловік, 29 років, записаний у Києві 7 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Скажемо, євро дає багато можливості нашим високим розумам, бо насправді народ настільки талановитий і розумний наш, родяться такі унікали, які обучуються, дістають професії, там, наприклад, той же самий лікар чи той же самий кінорежисер, і ті потім, вони є талантами, вони аси в своїй справі, але вони не мають можливості тут себе, ну нести користь суспільству, і вони виїжджають закордон, де їх і оплачують, де в них починається просто нормальне життя і вони живуть задоволені і роблять то, що завжди хотіли, то, на що вчилися, і роблять це в задоволення, і роблять це правильно, і постійно удосконалюються. У нас получається люди дістають професії і вони хочуть-хочуть-хочуть, но потім вони гаснуть, і получається, що дуже хороші таланти пропадають. І до чого я веду? Що євро потрібне того, що є куча програм, є куча інститутів закордоном, які насправді запрошують. Я просто був за кордоном, то мені так і сказали в посольстві, каже: «А чого Ви (я поїхав поступати вчитись ще на перукаря, а вони кажуть), а чого Ви не поїхали по державній, ну по державному такому акції? В вас кожного року п’ятсот ваших українців-студентів можуть приїхати і поступити на державне навчання, і дістати цю професію, і получити європейський зразок диплома, і потім вести практику в любій країні, або повернутися до себе». Так ж ніхто цього не знає, але мені кажуть в той же момент: «От у нас вчаться». І мені просто перечисляють хто, а виявляється – це всі діти депутатів, які при владі і ніхто нікуди не поширює цю інформацію. Діти хочете їхати – їдьте. Діти з дітдому, які не мають батьків, але які мають такий світлий розум і він настільки може принести велику користь суспільству, бо в нього є ентузіазм, в нього є характер, закалка і в нього реально мозок і він реально настроєний. Ну з людини є толк і краще, щоб вона свою цю завзятість понесла в народ і помагала людям, але вона не може, розумієте, її задавили з самого народження і все. А от той, який розбалуваний грошима, типу, і по п’яній збиває людину на пішохідному на червоне світло і за це не несе ніякої відповідальності, бо він зразу втікає в інакшу країну, у нього навчання в Лондоні і він так – що ходить на ті пари, що не ходить, і то, що його вчили, нікому не потрібне, бо він це не донесе до суспільства. Для чого це марнотратство? … Ну, скажімо, я би хотів працювати тут на Україні, але кожен раз мати можливість поїхати на якісь підвищення кваліфікації чи там на якісь семінари по вдосконаленні самого себе закордоном, бо їх там більше, в них там практика більша, і в принципі мені цікаво постійний розвиток, але я не маю цієї змоги, і в принципі мені от євро є для цього, щоб я міг подорожувати, я люблю подорожувати, чого я не можу подорожувати? … Навчання, подорожі, можливо, навіть лікування. Я краще поїду до українського лікаря за кордоном з тими технологіями, які є там, правильно, ніж я прийду до того лікаря, який настільки подавлений і настільки обіжений цією ситуацією, що він вісім років провчився, а в нього нема зарплати, і він – ну коротше: «Треба тебе різати, давай, синку». І він не буде мене лікувати. … Я думаю, що насправді йде бесіда про те, що в Європі в тебе є права і обов’язки, і у всіх вони так покладені, що якщо хтось позіхає на твої права, то його стримує закон і карає, тобто все можна вирішити в мирний спосіб просто бесідою. І хотілось би бути впевненим, що якщо ти живеш правильно, в тебе є твої можливості, в тебе є твої права, і ти знаєш, ти бачиш на перед якусь таку драбину, що я зараз роблю то, потім я буду мати це і піду, піду, піду, і мати впевненість, що ця вся схема працює і в цей же самий момент знати все, що тобі потрібно для того, щоб тебе нічого не обмежувало і ти нікуди не вскочив в якусь гречку, тобто знати права, закон, і ти знаєш, що якщо пише і всіма прийнято, що так і так – значить, так і так, це закон. Якщо хтось перешкоджає або навмисне тобі кладе палки в колеса, то ти маєш впевненість в тому, що закон і всі структури, які несуть відповідальність за закон, в цьому розберуться, ти просто подасиш заяву і в цьому розберуться, і ти знаєш, що тебе хтось захистить. От в Європі ця технологія дуже чотко працює, настільки чотко, що ти можеш подати до суду навіть за особистий якийсь образу, вислів на когось. Я просто в перукарні, я мав таку ситуацію, я знаю, що якщо я в інакшій країні працюю чи я там працював, спалюю людині волосся із-за своєї некваліфікації, то вона реально може подати на мене в суд, бо це все ж таки фізична, скажемо, шкода людині, я спалив їй волосся, я шкоджу її нормам життя, її процвітанню, тобто я її реально зробив уродом і може у неї просто всі справи підуть шкереберть, бо я їй спортив. У нас ти хоч в морду ще дасиш – нічого не буде (сміх), і він тобі в морду дасть, якщо в нього кум у суді або в міліції працює, то ти ще й сядеш за це, за то, що, типу, получається, що той самий парикмахер може відстригти, порубати голову і ще й коротше дати в морду, але в нього кум міліціонер і він ще посадить цю людину і скаже: «Це вона прийшла до мене така побита і сказала, коротше, що це я винен, заберіть її». І її посадять. Тобто людина, яка могла бути покалічена і сісти. Це неправильно.
Чоловік, 25 років, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Значит, еще когда Польша не была в Евросоюзе, у меня дальний родственник был в командировке в Польше и в Германии. И значит, приезжает и говорит: «Вот дураки – поляки!» Но в Германии уже ж была эта… «Там же и спиртное в десять раз дороже, и все-все дороже, чего они туда лезут?». Понимаете? А теперь же Польша намного лучше нас. Уже если б мы первые были, тогда неизвестно – как оно так. А теперь мы же чуть ли не последние остались и видно, что там намного лучше жить, тут же и споров нет, почему и как. Общий уровень жизни намного! … Ну я не знаю даже, что мне [даст евроинтеграция], детям, внукам! Мне-то уже что, пенсионеру. [Что такое «европейские ценности»?] Закон, порядок какие-то, это самое, а не то, что у нас – беспредел по понятиям. Европейские ценности – нормальные, как все страны живут, чтоб не боятся, что тебя там остановят менты неизвестно за что и как. Ну если будет в стране порядок, тогда оно и дальше будет, потому что тут… Не знаю, как ответить.
Чоловік, 69 років, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Загальнолюдські цінності – це те, що найбільше хвилює. Звісно, якщо говорити про події, які почалися в Києві з 21 листопада, то звісно, що люди вийшли за євроінтеграцію, за європейські цінності, за європейський рух нашої країни в цьому напрямку і нас усіх. Але якщо говорити про європейські цінності, то для мене вони більшою мірою загальнолюдські цінності. Декларація прав людини, ось такі речі, толерантність, повага один до одного, до думки іншого, до приватної власності, до історії, різних історій, ось, не авторитаризм. Ну, а я себе, звісно, на різних етапах життя можна себе ідентифікувати по-різному, но українкою я завжди себе ідентифікую. … [Люди вийшли] за цінності. За цінності. І таким чином за себе, за своїх дітей, за майбутнє, ось. В цьому вся відмінність. За перезавантаження системи, але це теж за цінності, які мають бути в цій державі, за дотримання закону. Це все, це цінності, це ідеали, тобто люди вийшли не за матеріальні речі. Не так, як податковий майдан був – підприємців по податках прижимали. Не так, як 2004 рік, коли з одного боку хтось був, звісно, не за Ющенка, хтось був проти фальсифікації, але це все одно – в чомусь хтось вийшов за цінності, не за Ющенка, але, фактично, щоб підтримати Ющенка, бо це тоді була кандидатура і вибори були сфальсифіковані на користь його супротивника, ось. Для України це вперше – виходити за цінності в такій кількості, в такій кількості, ось. І виходити на підтримку зовсім незнайомих людей в такій кількості: затриманих, ув’язнених, тих, що зараз в лікарні. Зараз дуже багато хороших низових ініціатив, це те, що закордоном називається «grassroot activities». Це те, що, я вважаю, що мало розвиватися щоденно з 2004 року, і то потрошку воно розвивалося. Наприклад, в Києві були успішні ініціативи відстоювання двору, «зробимо його кращим», захистимо якійсь будинок старовинний від забудови – це вже потрошку було, ці протести маленькі. Потрібно об’єднуватись на рівні сусідів, двору. І таким чином ось такі низові, маленькі ініціативи, якщо їх буде багато і по всій Україні, то якраз це і зможе змінити нашу державу. Якщо кожен громадянин зрозуміє, що він відповідальний за те, що відбувається в цій державі, і він може щось змінити, він повинен щось змінити. Не просто може, він повинен це зробити, щоб не казати, що від мене нічого не залежить. Це, знову ж таки, Україна ділиться на дві категорії: люди, які вважають, що від них щось залежить, і вони тому щось намагаються змінити, і ті, які сидять на дивані і плачуть, що від них щось не залежить. Ну, і залежати нічого і не стане, якщо так думати.
Жінка, 29 років, записана в Києві 8 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
Залишаються стрічки тільки синьо-жовті, ніхто не намагається, навіть дехто вороже ставиться до стрічок європейських – показують: «Нам не треба Європа зараз, а в першу чергу треба вирішати питання нашої влади, а потім вже подумати про європейські цінності, про Європу».
Чоловік, 23 роки, записаний у Києві 8 лютого 2014 року, учасник Євромайдану, охоронець табору, керівник інфоцентру
Подписание ассоциации лично для меня, во-первых, я не могу сказать, что цены сильно поднимутся на те же продукты, но за качество я могу быть более спокойна, потому что если мы будем соответствовать нормам, евронормам, то, как вот говорят, что это минус, что очень многие предприятие должны будут закрыться, почему я должна покупать товар низкого качества, который влияют на моё здоровье, и недолговечное за те же деньги? Поэтому минусов как таких я не очень много вижу (смех). … [Что такое «европейские ценности»?] Это вообще человеческие ценности. Это, ну во-первых, человек главный, во-вторых, закон на первом месте идёт. То есть для всех, ну опять же. Ещё что я хотела сказать по предыдущему, что, как я вижу, в ближайшие лет пять при любом раскладе у нас будет очень тяжелая ситуация в стране, то есть не важно – вступим мы, подпишем или не подпишем мы, то есть так. Потому что у нас экономика, я не знаю на чём она держится, вообще ни на чём, она просто сейчас рухнет. Это моё такое виденье. Потому что глядя на ту же статистику по январю, когда там недобор аналоговой ветке, то есть все эти вот доходы уж там огромные, в то же время компенсация по НДС высшая, чем в прошлом году за январь, по всей видимости вытягивается последнее, что можно, чтобы оставить эту уже полумёртвую страну для них. А нам ещё придётся поработать.
Жінка, 30 років, записана в Харкові 9 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
[Что нам даст евроинтеграция?] Это изменение отношений между властью и обществом, больше уважение к правам и свободе личности, то есть действительно их реальное воплощение, да, этого. Ну это то, на что я надеюсь, это не то, что может дать, опять-таки, это не прогноз, а мои надежды, и изменения вообще отношений между людьми в обществе, наверное. То есть возможно к более доверительным, более дружеским, менее насильственным и так далее. Ну это, опять-таки, это светлые надежды, иллюзии, идеалы. … [Что такое «европейские ценности»?] Это четкое определение европейских ценностей. Ну опять, сейчас, наверное, нет времени перечислять все права и свободы человека. Да, поддержание, скажем, культурного многообразия в обществе. Имеются в виду не только наш пресловутой набор, там религия, раса, национальность и так далее, ну и всевозможные, все возможные отличия, которые могут быть – там левши-правши, рыжие-не рыжие и так далее, и тому подобное. Я думаю, что ход мыслей понятен тут, да. То есть все угнетая, все, защита про всех меньшинств и прочее. То есть всё ж таки ход идёт к Европе, постепенные этот процесс, но не равномерно, а отношение власти и общества, это понятное дело, ответствующая власть, ну не знаю, когда озвучиваешь это всё, оно кажется самоочевидным и даже уже немножечко пошлым, да. Ну тем не менее, когда этого нет, то очень плохо. То есть конечно же это власть, которая заботится прежде всего об обществе, которым она управляет, а не о себе, власть, которая заботится о перспективе страны и перспективах людей, и в общество ставить, я это и студентам говорю, что прежде всего мы должны вернутся к идеалам гуманизма, то есть сама ценность человеческой личности, Вот, высшая ценность – это человек, а всякие процветания экономики и прочее, прочее – это уже инструменты, а не самоцель. Наша нынешняя власть по лозунгам экономики и стабильности и так доле, по сути, нивелировала ценность самого человека. Вот в этом большая проблема, и я надеюсь, что когда мы придём к евроинтеграции, да, когда мы пойдём по этому пути, то в нас всё-таки гуманистический идеал будет воплощаться в жизнь. Это и есть конкретная вещь для меня. Я же говорю, это опять-таки защита прав и свобод человека, это защита прав и свобод каждого человека, в том числе и меня. То есть этого не хватает всем нам в той или иной степени. Власть, которая беспокоится о личности в государстве, власть, которая заботится о перспективах в обществе это отражается и на мне, и на каждом из нас.
Чоловік, 27 років, записаний у Харкові 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Євроінтеграція що може дати? Перспективу. Вона може дати майбутнє Україні як суверенній незалежній державі, тому що тут питання не економіки, тут питання якихось, так в Євросоюзі є багато питань насправді, проблеми там і економічні, і певні там, скажімо, перехили соціалістичного, там з нелегалами, з мігрантами і багато чим, але це, власне, ціннісний вибір, це вибір геополітичний, це вибір нашого шляху. От ми кажемо, що для нас важливі там певні речі, а ці речі ми відкидаємо, а це перспектива, це майбутнє моїх дітей, всіх наших дітей. Я знаю, що, хай не завтра – може, через десять років чи через двадцять років ми будемо жити з нормальними, правильними поглядами, не всі, але більшість, що в нас там білі з білими, а чорні з чорними, а так, щоб в нас чорне-біле, а біле-чорне для нашої держави, власне. Європейські цінності – це права людини, це демократія, це свобода слова, це свобода волі, це держава відділена від церкви, це терпимість, це толерантність поглядів, це, що ще? Конкуренція, конкуренція по чому, не тільки економічна, але мається на увазі суспільна теж, це конкуренція партій, конкуренція якихось утворень, це соціальні ліфти відкриті, це… при владі перебувають адекватні, заслуговуючі на те люди, а не той, хто увірвався один раз і себе оточив силовиками і гарматами, і сидить качає права.
Чоловік, 30 років, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, активіст Євромайдану
Вот в этом моменте я как раз ничего не соображаю, скажем точно. Я не знаю, что может дать евроинтеграция… Мне кажется, что не это главное. Евроинтеграция должна стоять на втором месте. Все-таки, изменить саму систему власти, вот этот главный вопрос власти. А евроинтеграция, не евроинтеграция – для меня это не первостепенно. … «Европейские ценности»? Не думала об этом, не заморачиваюсь по поводу европейских ценностях. Если честно, я даже не могу сказать, что в Европе есть такие ценности, которые… все-таки более, их нельзя назвать роботами, у них не ценности, у них правило. У них есть очень много правил, очень много законов, они их соблюдают, они живут по правилах, это не плохо. Я не могу это назвать ценностями, это правильный взгляд на то, как нужно жить, а не существовать.
Жінка, 33 роки, записана в Києві 9 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
Україні що може принести [євроінтеграція]? Це, насамперед, коли буде дійсно перезавантаження влади і прийде свідома і толерантна, розумна людина до влади, там не одної треба, і вона дійсно буде продовжувати цей курс євроінтеграції. Тим більше, що у нас… чому ми маємо обмежувати себе в якійсь свободі і в тих самих поїздках за кордон, якщо ми є дійсно нормальна, розумна, достойна нація, чого ми не можем жити, як європейці? … Ну, особисто мені поки що, так сказать, не то, що на середині свого віку, як сказать, ну, все рівно хочеться, хочеться якоїсь свободи, поїхати теж подивиться. Я хочу, щоб мої діти краще жили, щоб вони не були скуті, мали так само, хай буде не тільки український, а й європейський паспорт. Щоб сівши на маршрутку, вийшовши в Берліні і вернувся назад, не було ніяких і віз, визовів і тих паспортів закордонних, і ця біготня постійно. Чому нас обмежувати, що ми якісь, я навіть не знаю, нелюди чи що? … Ну, європейські цінності, таке цікаве поняття, я даже й сам не можу зрозуміти європейські цінності. Ну, європейські цінності – це можна поєднати з тим, як в Європі ставляться до людини, до її прав і свободи, тобто там є якась культура поведінки, є якась повага взагалі до людини, незалежно якої людини – чи бідної, чи багатої. Ну, оце і є, дійсно, я так вважаю, що це є от європейські цінності, чого, на жаль, у нас дуже мало. Ну, а тим більше, там, влади – то й взагалі нема. Ну, я особисто не можу так планувати, що буде далі, хотілося б тільки одного – щоб не було кровопролиття. Ну, не знаю, чи може здійснитися моя ця мрія і мрія великої кількості українців, але хотілося би тільки, щоб було без кровопролиття, щоб люди ті, які мають владу, усвідомили, що воювати з власним народом – це не тільки ганьба, а це жах, це не можна, ніхто не виграв війни з власним народом.
Чоловік, 31 рік, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
Ну европейская интеграция – это как бы был вот такой вот катализатор, который тоже был последней точкой какой-то, последним рубежом. Но, в любом случае, идея европейской интеграции – она осталась однозначно актуальной, потому что она потом будет как дальнейшее логическое решение, после вот смены власти, после люстрации, после всего остального – это будет идти как европейская интеграция в итоге. Потому что если мы сменим власть, и она пойдет в другую сторону – придется делать новую революцию, потому что это вот то логичное решение. Потому что, так как мы отошли от европейской интеграции, это просто, скажем, мы усугубили проблему и стали искать ее корни, но вот решение то же самое. … Ну смотрите: если европейская интеграция будет как один из последних этапов – то есть мы сейчас там сменим правительство, сменим президента, начнем развивать демократичные этапы, то европейская интеграция – это будет дальше счастливое развитие, это будет как выходить на логичную строку, полностью послідовність, скажем, такого. То есть если просто оставить все как есть и подписать интеграцию, там ассоциацию с ЕС, это вообще ничего не даст, то есть более того, это будет еще хуже нам, потому что все испортит. Но если начать с самого начала решать проблему, тогда ну это даст возможность Украине стать действительно развитой страной на уровне со всеми остальными.
Жінка, 25 років, записана в Києві 9 лютого 2014 року, активістка Євромайдану, учасниця Автомайдану
[Що нам дасть євроінтеграція?] Достатні необхідні міри для захисту від фінансової, військової агресії з боку Росії. … Я вважаю, що в України перспектива більша, політична перспектива більша, не економічна, а політична перспектива більша, ніж у Європі. … [Що таке «європейські цінності»?] Вони мало відрізняються – європейські, американські цінності, немає різниці, це дійсно цінності, це не слова, це цінності. Якщо люди роблять щось, є якісь в когось свої інтереси, цінності, які не заважають мені жити, то вони мені не заважають жити.
Чоловік, 55 років, записаний у Києві 9 лютого 2014 року, учасник Євромайдану та Помаранчевої революції
[Євроінтеграція може] Багато що дати [Україні], і це дуже актуально, як на мене. І якщо таке станеться, так, що все ж таки ми підпишемо і підемо цим шляхом, треба розуміти, що ніякі блага на нас завтра, на жаль, не зваляться. І нам треба буде пройти досить важкий тернистий шлях до того, щоб все ж таки колись сталося. Тобто все воно в принципі залежить від нас самих.
Жінка, 44 роки, записана в Києві 9 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
У меня очень двойственное чувство на эту тему, потому что я, конечно, мне би очень хотелось, чтобы Украина била автономной, независимой. Мне кажется, у нее есть для это все основания в плане материальных ресурсов. Но совершенно нет никаких оснований в плане интеллектуальном. И мне немного страшно, что если ми вступим в Евросоюз, ми просто потеряем шансы на взращивание собственного личного интеллектуального, интеллектуальной, культурной базы. Вот. С другой стороны, мне близки, например, европейские позиции, европейские взгляды. Больше, чем, например, советские или больше, чем американские. Вот. Поэтому, ну так, чтобы я знала, что даст нам вступление в Евросоюз – я не знаю. Мне кажется, мы можем многое потерять, а можем многое приобрести. Это как получиться. … [Что такое «европейские ценности»?] Для меня это толерантность, обладание какой-то культурной базой и, прежде всего, это умение уважать мнение другого человека, какое бы оно не било.
Жінка, 26 років, записана в Харкові 10 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Мені? Мені що вже дасть [євроінтеграція]? Мені 72 годи. Ви самі розумієте. Що мені воно дасть? Ну почуття, що нас не считают за бидло, що нами правят закони, а не уголовники. Оце хоча би. Я розумію, що два, три, може, чотири роки легше не буде. А може, буде важче. А хоч тоді буде якесь майбутнє буде. І оте почуття, ну що ти не отот хохол, як тебе считают, а що ти – людина. І інші будуть дивитися на тебе, як на людину. … Для мене європейські цінності – це, по-перше, що людина свободна, що людина може сказати свою думку, що її не поб’ють, не посадять, не потягнуть куди-небудь, там який мент не буде над нею. Розумієте? Вот это. От колись була така, показали по телевізору жінка з Сумської області. Працювала в Італії кілька років. І вже там все розрахувалась і хотіла поїхати додому. І пішла ввечері на море скупатися. Вже чемодан зібраний, все. Її там зґвалтував якийсь чоловік місцевий і вбив. Там невелике містечко. 10 тисяч людей. І вони вийшли всі зі свічками. Його уже заарештували. В нього в голові не все в порядку. Люди вийшли. Якась там з України, да? А в їх що то есть: що це людське життя. І ніяка сволота немає права його забрати. … Ну, мабуть, більше розповідати тим. І, знаєте, як? Розповідати так, щоб людина хоч трошки, хоч до когось щось достукала. Знаєте, мені було приємно, що я зустріла на Євромайдані одну жінку, з якою я працювала в центрі зайнятості. От тоді були [19]90-ті роки. Ви понимаете? В нас було ну 90% росіян: «А зачем украинский язик? Ну плохо было, что его запрещали». Я говорю: «Так пробачте, в [19]37-му людей постріляли». … А вона каже: «А я Вас всегда вспоминаю тоже, – говорит, – часто. То, что Вы говорили, что только украинское патриотическое правительство может вывести Украину в порядочные, нормальные страны». Як ми там зустрілись на Євромайдані. Розумієте? На Майдані в Харкові.
Жінка, 72 роки, записана в Харкові 10 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану та Помаранчевої революції
Напевно, можем говорити на фоні Польщі, навіть десь паралельно із нею. І я бачу тут два варіанти: це є аспект економічний і аспект, скажемо так, культурний. Стосовно економічного: ми можемо отримати, звичайно, великі інвестиції. Ми можемо отримати великий європейський ринок. Ринок збуту наших товарів, це є також, це є міграція трудових ресурсів, ось. Це є дуже великі інвестиції, це навіть, я думаю, що рентабельні позички великі; те, що ми бачимо зараз в Польщі, котра суттєво піднімається через те, що є велика підтримка. Ми можемо на більш такому мезо- і мікрорівні отримати нове законодавство, яке вимагає Євросоюз, що безпосередньо мені, як бізнесмену, на такому мезорівні є абсолютно корисним. Я знаю, як там працює цей бізнес. Я дуже б хотів цього прагнути. Це не в прагматичних, не в корисливих цілях, що для мене. Я просто можу разом командно піднятись, підняти велике середовище людей, працівників. І справді я би цього хотів, тобто нам потрібно запозичити це економічне середовище відверто. Ну, можливо, я десь так трохи глибше доторкнувся. Азіров постійно, Азіров і ці Допа і Гепа постійно говорять про всілякі… шантажують наших східняків, наших традиціоналістів, котрі є там заяложені московським патріархатом всілякими ЛГБТ дозволами і так далі. Так, це є найбільш популярніший приклад, ось. А з іншої сторони, доволі багато європейців, коли приїжджають сюди на Україну, вони справді бачать сильну культуру. Мова ведеться про якісь традиційні погляди, мова ведеться навіть про якісь культурні звичаї. Ті, котрі бачили особливо Різдво. Тобто ми бачимо Європу більш таку, напевне, я бачу Європу більш таку прагматичну, ось. А тут є насправді варіант більш такий слов’янський: душа, спів, культура, традиції наші. Через те я б дуже не хотів, щоб наша культура прагматизовувалася. І це все тільки перейшло в музеї, напевне, так, і все тільки перейшло в якийсь… Культура би цінувалася там сумою коштів чи якийсь такий варіант. Насправді хочеться якась така відвертість людської душі. Ну, десь такий формат. Можливо, так детально це пояснити важко. Але я вважаю, що ми заходячи в Європу, готові ще Європу збагатити нашим якимось культурним фундаментом насправді.
Чоловік, 23 роки, записаний у Львові 10 лютого 2014 року, організатор Євромайдану в регіоні, активіст
Євроінтеграція? В нас класна фішка. В нас будь-який чувак в нашому місті, взагалі в нашій Україні, от якщо взагалі Україну взяти, спитати когось – хто мер Берліна? Та фіг його знає. Хто мер Харкова? Знають всі. Знають, хто такий мер Харкова, хто такий губернатор. І, головне, що може я хочу забути взагалі хто мій мер, наприклад, як мешканець будь-якого європейського там міста. Я не впевнений, що німці знають, наприклад, хто в них там мер Берліна чи мер Мюнхена. Тому що якщо людина щось робить і все йде нормально, то якраз що головне… Європа, тобто я нормально сприймаю, що нормально бути, що нормально мінімум, нормальна зажрата бюрократична бюргерська така установа, яка от якраз буде так все дуже гнило приймати якісь рішення. І от якраз я вважаю, що головне може дати – це нам, якщо у нас буде так, якщо ми забудемо дійсно там імена них мерів, то будемо вважати, що Європа в нас відбулась. А особисто мені? Ну, особисто мені, я дуже хочу подорожувати знову-таки. І це, до речі, зараз більш проблемно, ніж, якщо навіть, я не знаю, там хтось все-таки самі безвізовий режим зроблять, то буде дуже класно. Програма мінімуму. Якщо дійсно ми зможемо, я не знаю, як музикант. Якщо нам зроблять закони, якщо ми самі зробимо собі закони, за якими живуть в Європі, самі зробимо або з допомогою, або без, та, вже там пізніше вирішимо. То це вже буде дуже класно. Тому що якраз наші закони, вони просто безглузді. Я знаю це особисто як музикант, як підприємець, як людина, як громадянин. Можна перераховувати і що завгодно. Мені особисто це дасть дуже багато. … Для мене європейські цінності – це такий собі швецький стіл, знаєте, стоять якісь окремі страви. І, на мій погляд, все одно ми можемо обирати те, що ми будемо їсти, вживати та інше. Я не вважаю, що все прямо або беріть все, або не беріть нічого. Це дурня якась. І питання в тому, що для мене європейські цінності, для мене якраз європейські цінності – це такий певний набір свобод, які от ще треба, да, щоб людям визначитись, чи вони готові. Але я вважаю, що наші люди вже якщо не готові, то майже готові обрати багато чого. Тому що є, наприклад, варіант демократії по-російськи, коли є багато свобод, але вони ними не користуються. У нас трохи інша ситуація. Я думаю, що ми як українці, якщо не з’їмо, то понадкушуємо.
Чоловік, 39 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року, організатор Євромайдану в регіоні
[Евроинтеграция может дать Украине] Нормальные нормы и стандарты особенно в производстве и науке, вот. В какой-то степени в правосудии. В каких-то таких вещах. То есть, то есть прежде всего правильные нормы, евростандарт. Евростандарт, который прежде всего касается того, что есть нормальные законы, которые нормально выполняются. Честно сказать, я довольно самодостаточный сам по себе, знаете, вот и для меня это не обязательно. То есть, будет ли это для меня власть, если будет, то я знаю, что с этим делать. Если не будет, и не факт, что я сам хочу, не знаю. То есть, в общем вернусь к науке, по которой скучаю и какой стараюсь больше заниматься, вот. То есть, революция революцией, а творчество продолжается. … [понятие европейские ценности] Ну, в принципе, с одной стороны, свобода каждого индивида. А с другой стороны, скажем так, система норм, которая защищает свободу каждого индивида от всех соседних индивидов.
Чоловік, 48 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року, учасник Євромайдану, Зеленого фронту та інших акцій
Евроинтеграция, с моей точки зрения, это две группы интересов. Политическая, в том числе, к политической я отношу любую в том числе борьбу с коррупцией, главенство законов, да. То есть, это не нарушение контроля за наблюдением закона. И улучшения борьбы с беспорядком со стороны власти и правоохранительных органов, в том числе, судов. А с точки зрения экономики – это значительное увеличение возможности и доступа к европейским фондам различными организациями, в том числе, объектам историко-культурного наследница, музеями, замками, объектами природно-заповедного фонда. И это финансирование будет значительно больше, чем то, что им выделяется сейчас государством. Второй момент – это проведение модернизации экономики, которая в свою очередь повысит с одной стороны, конкурентоспособность, с другой стороны, снизит энергопотребления и улучшит благоустройство людей. И третий момент – то, что скорее всего будут снижены, с одной стороны, снижены цены на продукты или вообще в целом на товары, скажем так, и будет улучшена их качество. … Ну, то есть, лично мне – это, опять же, моя зарплата будет выше, плюс возможность … Для меня, например, это такой субъективный, не лично, не лично в свой карман, да, то, что, скажем, будут проводиться замков, обороны и всего этого, культуры, скажем. Это возможность более простого, более простая возможность побывать во всех странах, да, перенять какие-то, может, традиции или еще что-то. Ну, и в целом, в принципе, улучшения качества товаров. Это касается каждого. Ну, и в том числе, борьба с коррупцией, да, борьба с беспорядком. Также касается каждого, потому что никто не застрахован от того, что вот идя по улице ты через 10 минут не будешь в УМВД там с сломанными ребрами. … Европейские ценности, мне кажется, что это, в первую очередь, понятие свободы, определенных принадлежностей, да, к демократическим ценностям, да, то есть права каждого человека. Ну, и в какой-то мере, сейчас сформулирую, ну в общем неважно, да. Ну, как-то вот так.
Чоловік, 27 років, записаний у Харкові 11 лютого 2014 року, учасник Євромайдану, активіст Зеленого фронту
Початково мета була євроінтеграція, ми там думали й очікували, хоча знали, що євроінтеграції не буде і це було очевидно. І навіть не думали про те, що це буде, от. Далі там побили студентів, далі там мета була, власне, показати, що ми проти того, аби в нашій країні це відбувалося. Так, і що ми в принципі за… Тут вже більше питання стояло незалежності нашої країни. І зараз питання стоїть незалежності нашої країни, хай буде так. Спершу була євроінтеграція, потім спротив проти того, що людей, мирних людей б’ють в центрі країни, зараз це однозначно цілісність країни, незалежність від можливого, там не знаю, російського вторгнення, втручання і надалі, там про федералізацію говорять так само. Цілісність, однозначно незалежність країни. … Ну [євроінтеграція], напевно, потрібна. Ну в ідеалі, звісно, я думаю, як і багато інших людей, які про це, напевно, теж це десь говорять, хотілось, щоб ми були Швейцарією, не були ні в Європі, ні в Росії, ніде, абсолютно. Ось. І чудово було б. Угода, яку мали підписати, вона би нічого не дала найближчим часом, це однозначно. Може, би навіть погіршила наше економічне становище. В результаті, можливо, надалі, не можливо, якщо б ми справді працювали в рамках Європи, то я переконана, що економічно ми би зросли років через десять. Десь так. До того нам би було дуже важко, само-собою. От. Для мене особисто можливість бути в Європі – це можливість віддалитися від Росії, бо тому що Росія для мене – це, якщо малювати картинку, це така от страшна жахлива якась істота, яка хоче нас там загарбати і все таке. А тут з боку є Європа, яка може, ну… можливо, десь нам би так здавалося, якщо би ми були з ними, що все-таки такого впливу Росія на нас би не мала, такого, як зараз, та, бо зараз не знаю, що робити. (сміється) … [Що таке «європейські цінності»?] Важко сказати: якийсь рівень життя, економічний розвиток держави та, знову ж таки, культурний розвиток, освіта, якісь такі елементарні речі, які необхідні для того, аби адекватно жити – це європейські цінності. В Європі теж багато дуже складнощів, тому я особисто дуже особисто таки… Чому мені важко відповідати на це запитання про європейські цінності і щодо євроінтеграції? Через те, що я особисто завжди виходжу і беру участь у будь яких протестах, для того, аби і готова йти в Європу для того, аби не бути з Росією, все. Тобто якщо це не євроінтеграція, то Таможений Союз. Тоді, відповідно, євроінтеграція. З двох зол ми обираємо найменше. Не можна говорити, що Європа – це панацея від усіх наших проблем і ми заживемо прекрасно і все таке. Ще раз говорю, що в Європі багато всяких проблем.
Жінка, 29 років, записаний у Києві 11 лютого 2014 року, активістка Євромайдану, членкиня організацій «Чорна гора», «Опора»
[Що євроінтеграція може дати Україні?] Звичайно ж, що ніхто не каже, що зразу будуть зарплати там великі і так далі, там спокійна пенсія, але економічна співпраця з Європою, вона є вигідніша, ніж там з Таможним Союзом. Просто Європа, до неї весь світ навіть краще ставиться, ніж до цього Союзу. Скільки вже років Путін переобирався, скільки вже років Лукашенко переобирався в Білорусії. Ну тобто це є люди, які просто дорвались до влади і там залишаться, поки з ними щось там не станеться. … Я думаю, сенс на нормальне життя. Якщо ти не робиш нічого проти закону, з тобою нічого не станеться. Якщо ти, звичайно, там порушуєш закон, ти маєш терпіти своє покарання вповні. Європейські цінності – це, в першу чергу, це є демократія, має бути свобода слова, ну людина, вона має бути вільною і тільки в такому випадку вона зможе виконати потенціал закладений в ній і принести користь своїй державі. Європейськими цінностями, я думаю, також є поняття «сім’ї», мається на увазі, що сім’я – це найважливіше, що є, і як наші мами і тати оберігають нас, так само ми повинні оберігати своїх дітей.
Чоловік, 18 років, записаний у Львові 12 лютого 2014 року, активіст Євромайдану
Євроінтеграція для України – це, по-перше, високий рівень життя, модернізація економіки, боротьба з корупцією, бюрократією. Це зміна на краще в нашій Україні. Європейські цінності, вони в себе включають ті стандарти, які сьогодні дають можливості кожній людині відчувати себе людиною в Україні, мати чесні суди, мати високий рівень життя, соціальну захищеність, правову захищеність. Те, що там є якісь проблеми, в Європи єсть проблеми з різнополими браками, з різними там… Я думаю, що ці всі питання, вони вирішуються. …
Чоловік, 35 років, записаний у Києві 13 лютого 2014 року, активіст Євромайдану
Я думаю, що неправильно би, мабуть, неправильно розглядати євроінтеграцію як якийсь бонус, який тобі щось дає, а щось не дає. Це якийсь такий код специфічний, якому ти, в якому боці ти хочеш рухатися. Або ти, не знаю, займаєшся танцями або ти займаєшся піснями, наприклад. І то, і то, мабуть, хорошо. Я не знаю, що особисто мені конкретно може вступ до Євросоюзу дати. Мабуть, це будуть якісь там соціальні бонуси, які я, мабуть, прагну. Але, з іншого боку, я прекрасно розумію, що всі ті економічно правові санкції, які будуть введені для того, щоб ми прийняли ці норми, вони можуть і вбити мене. І я абсолютно свідома, що може так статися, що ми дійдемо до вступу в ЄС, а тут я окажусь абсолютним банкрутом, і зрозумію, що мій соціальний і фінансовий стан є в такому стані, що я просто не можу виживати, і подамся в еміграцію, не знаю, в Росію, наприклад. Я свідома цього. Тому, в моєму випадку, це не питання шукання якихось привілеїв, а намагання, мені здається, що це логічно розвиватися, власне, в європейському русі, з тої простої причини, що історично і культурно ми скоріше все ж таки до європейського контексту, ніж до східного контексту.
Жінка, 35 років, записана в Харкові 14 лютого 2014 року, активна учасниця Євромайдану, учасниця Помаранчевої революції
Вот лично я, кстати, так особо не думал. Я во время революции кинулся, но у меня оказался простроченный загранпаспорт (смех), вот, и между прочим, за десять лет, которые он у меня был, я был очень мало там, в Европе. Я вообще сторонник всё-таки стратегического мышления, я не придерживаюсь позиции о том, что мы стоим только за ради своих детей, потому что и хочется, чтоб мои дети жили в Европе, чтоб у них уже не было майданов, они не выборевали украинскую независимость, потому что сегодня идёт речь об национальной освободительной войне украинского народа в борьбе за свою независимость. И я хочу, чтобы ещё и мои родители пожили в Европе, то есть мы не за только будущее, которое где-то будет в светлом, мы за настоящее. Я верю, что это реально, что при смене системы, при кардинальных реформах за там пять-семь лет страну можно изменить. Может, для этого нужен опыт, я слишком большой оптимист, наверное, но я правда в это верю, и опыт других стран это показывает, но нужны правда глобальные изменения. Для этого майдан должен стать радикальной сменой вообще всего социального устройства, удастся, или нет – я не знаю. Но я верю, по крайней мере, в то, что Евромайдан сможет вот сделать перезагрузку всей власти, изменить системные вещи. О себе в этом смысле не очень думаю, хотя, конечно, хотелось бы скоро, получив новый паспорт, увидеть Европу (смех). … Ну для меня европейские ценности – это, прежде всего, права человека. И всё, что касается прав человека, это определяющее. Европейские ценности – это свобода слова, для меня, как журналиста, это ключевой момент, потому что всё это время мы так или иначе живём в цензуре, в большей или меньшей степени. Европейские ценности – это правовое государство, это свободные независимые суды, это возможность человеку быть гражданином, это свобода во всех проявлениях, если так коротко.
Чоловік, 39 років, записаний у Харкові 16 лютого 2014 року, організатор Євромайдану в регіоні, учасник Помаранчевої революції
В першу чергу ми боролися за позицію України в Євросоюзі, щоб Україна досягла висот в усіх сферах діяльності, тому що ми, вже скільки часу, 22 роки в нас Україна є Незалежною, а ми топчимся на одному місті і вперед нікуди не йдемо. Ну, основна мета Євромайдану – це є покращення життя для всіх українців, для всіх регіонів каїни, у зв’язку з тим, що, самі бачите, що робиться: ціни завжди виростають в нас, зарплати ніяким чином не підростають. А в Європі, Ви бачите, що є якась межа і що в Європі набагато краще живеться, і тому Євромайдан, так і назвали, що він за європейський рух України, за рух до Європи. … Євроінтеграція може дати Україні – в першу чергу, це є рух до кращого життя. Тому що, як ми бачимо, країни наші сусіди близькі, які живуть на території Європейського Союзу. В них життя є значно краще, ніж на даний час в Україні. … Ну, мені так само, як і всій нашій країні – це є покращення життя. Ну, буде якась стабільність, не будуть так різко підніматися ціни. Так, як я вже казав: буде якась межа між заробітною платою та цінами різного характеру. … Ну, я би виділив європейські цінності такі, як демократія, яка зараз панує у всіх країнах Європейського Союзу і це є свобода слова, і це є, навіть те, що якщо збирають невеликі акції протесту, може бути буквально там з одного підприємства чоловік десяток, сотня, не більше, і їх чує влада, і старається чимось допомогти їм, і вислухати всі їхні вимоги. А так в нас, Ви бачите, що на майдан вийшли сотні тисяч людей, а наша влада як нечула нас, так і не чує.
Чоловік, 21 рік, записаний у Львові 17 лютого 2014 року, учасник Євромайдану
Для мене [євроінтеграція] взагалі – це безвізовий кордон, це надіюся, сподіваюся, що дасть якісь певні можливості розвитку української промисловості, що ми можемо мати роботу, хорошу зарплату, якісний продукти і взагалі, що життя звичайно покращиться, але не з перших років прийняття Євроугоди. … Європейські цінності? Ну, на мою думку, це є цінності свободи слова, прав людини, це цінувати людину як основу і цінувати народ як основу всього суспільства.
Жінка, 20 років, записана у Львові 18 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
Не дарма, що кожен, більшість людей з України хочуть цієї євроінтеграції. Відкриваються більше можливостей, навіть, якщо б згодом, спочатку була б підписана от оця угода, економічна угода, про торгівельні зв’язки, це вже, рахуйте, навіть продукти інші, якісь імпортні продукти легше завозилися в Україну. Ми б мали широкий асортимент в тому. Дальше, я думаю, що згодом відбувалися б інші домовленості, інші договори. Навіть, дай Бог, були б для нас відкриті візи для інших країн, тому що є дуже багато людей, які хочуть подорожувати по Європі, а просто цей візовий режим, він стоїть от барикадою для цього. І тому, я думаю, євроінтеграція, вона б змінила українське життя. Тому що ми ж насправді є європейцями. Чому просто не зробити це офіційно? … Ну, для мене, це от як я вже говорила на початку, я буду себе свідомо відчувати європейкою. Не просто на своєму рівні як ідеологічному, от я живу в Україні, ми не є в складі Євросоюзу, але я відчуваю себе європейкою. А так я би була офіційно визнаною, так би мовити, європейкою. В більшості країнах дуже, порівняно інакше відносяться до людей, які входять в Євросоюз. Тобто вони як більш привілейованіші і тому для багатьох країн, мені здається, ми б стали більш розвиненішими і ми б зробили от такий великий крок у розвитку нашої країни. … Для мене поняття «європейські цінності» – це більше вони зводяться до як більш, ну політичного, як більш на рівні або соціального якогось рівня. Тобто цінність як європейця як такого. Тобто бути освіченим, тобто бути якимось свідомим. Мати гарну освіту, добру роботу, щоб твоя робота цінувалася і щоб ти не зазнавав злиднів, це більш як європейські цінності. Це як розвиток держави. Це як справді крок у велике майбутнє… Євромайдан і взагалі європейська євроінтеграція починається з кожного з нас. Кожен з нас має почати із чогось малого. Тобто навіть ось ці хабарі, навіть поведінка в різних громадських місцях. Все починається з маленького. Тому кожен має спочатку слідкувати за собою для того, щоб ціла нація почала розцвітати.
Жінка, 19 років, записана у Львові 18 лютого 2014 року, активістка Євромайдану
На початку будемо говорити про цінності європейських країн. Мені здається, що коли ми будемо в Євросоюзі, то багато що зміниться. Візовий режим відміниться, покращиться наше життя в такому плані, як ставлення держави. Покращиться, може, якісь умови життя, дороги, ціни… як зміняться умови для держави, так само зміниться і для мене. Нічого не залежить від людей, щоб вони щось робили. Спочатку все залежить від держави, щоб вона створила якісь конкретні умови для людей… Європейські цінності? Може, є якісь особливі норми, в цьому визначенні чи як його дати правильно. Але я його зараз не можу, говорити про якісь європейські цінності. По-перше, я навіть в Європі не була, по-друге, ми не вступили в цей Європейський Союз. Відповідно, які можуть бути визначення?
Жінка, 18 років, записана у Львові 19 лютого 2014 року, учасниця Євромайдану
Опубліковані тут цитати з інтерв’ю є частиною проєкту “Голоси Євромайдану у глобальних студіях протестів та солідарності”. У його центрі є опрацьовані й тематично організовані матеріали з колекції усноісторичних інтерв’ю “Голоси супротиву і надії”, що були записані впродовж грудня 2013 – лютого 2014 рр. (понад 100 інтерв’ю). Всі вони були зібрані у базу “Особисті хронології Євромайдану”, яка у повному обсязі є розміщена на сайті Міського медіаархіву. Колекція налічує 17 тематичних блоків. Категорія “Уявлення про євроінтеграцію та європейські цінності” об’єднує цитати, пов’язані з очікуваннями учасників й учасниць Євромайдану від можливої євроінтеграції, а також їхніми уявленнями про європейські цінності. Вона ілюструє варіативність розуміння останніх – від матеріалістичних до пост матеріалістичних, у різних сферах життя та щоденних процесах, а також певні внутрішні суперечності, які відзначають самі опитані. Наведені відповіді дозволяють прослідкувати еволюцію мотивацій протестувальників і протестувальниць на прикладі того, яка роль в їхніх міркуваннях належить «уявній Європі».