Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Після запровадження у січні 1948 року тимчасового грошового забезпечення в апаратах центральних, регіональних та обласних центрів органів влади виокремилася упривілейована частина і зросла внутрішня диференціація. Попри певну засекреченість інформації про фінансові привілеї розголос виходив назовні, дратуючи решту номенклатурників. Дізнавшись про суттєву різницю в оплаті праці та примірявши ці привілеї на себе, група апаратників Харківського обкому КП(б)У на початку 1948 року звернулася до Комісії партійного контролю ЦК ВКП(б), яка вважалася справедливим партійним арбітром.

Цікаво, що звернення адресоване в Москву, оминаючи Київ, куди належало б звертатися за субординацією. Критика першого секретаря Харківського обкому В.Чураєва схиляє до думки, що анонімні автори (а, можливо, автор) побоювалися негативних наслідків апеляції до українського ЦК. За неписаною бюрократичною традицією звернення могли передати на розгляд власне В.Чураєву, або ж він міг вплинути на інспекторів ЦК, тобто залишити все без змін або ж зайнятися навіть пошуком авторів. Натомість звернення у Комісію партійного контролю ЦК ВКП(б) давало більше шансів на позитивний розгляд свого прохання, хоча компетенція комісії полягала в контролі виконання рішень партії, притягненні до відповідальності порушників партійної дисципліни та партійної етики.

Лист є красномовним взірцем звернення громадян до органів влади в радянський час. Автори засвідчують свою політичну лояльність, описують суть проблеми й переконують адресата в масовому невдоволенні існуючим становищем та ілюструють негативні наслідки такої фінансової дискримінації. На жаль, результати розгляду цього звернення залишаються нез’ясованими, проте припускаємо, що його ефективність була сумнівною. Результативність цього листа підважувала б повновладдя згаданого першого секретаря обкому та заохочувала нові звернення в союзні органи у пошуках справедливості.

Назва:

Звернення апаратників Харківського обкому в центральну Комісію партійного контролю щодо фінансових привілеїв, 1948

Рік:
1948
Джерело:
Російський державний архів соціально-політичної історії, 17/121/638, 50–50 зв.
Мова оригіналу:
Російська

 УВАЖАЕМЫЙ ТОВАРИЩ ШКИРЯТОВ!

Мы группа инструкторов и заместителей заведующих отделами Харьковского обкома КП(б)У заявляем с полной ответственностью, что выражаем мнение абсолютно всего инструкторского состава Обкома КП(б)У обращаемся к Вам с наболевшей просьбой помочь разрешить вопрос нашего исключительно тяжелого материального положения.

Нет сомнения в том, что для работы в аппарате Обкома КП(б)У, а это можно судить по составу Харьковского Обкома КП(б)У, подбираются честные, преданные партии люди, скромные и чуткие коммунисты, в большинстве своем семейные люди с высшим образованием. Работают они день и ночь, всегда готовы к выполнению любого задания бюро Обкома или ЦК. О личной жизни, надо сказать откровенно, они забыли, так как день и вечер находятся на работе или в районах области.

Партийная работа – наше призвание, с удовольствием отдаешься ей, но отравляет жизнь и гасит энергию к труду исключительно тяжелое материальное положение, которое приводит к тому, что не работа является главным фактором в нашем сознании, а мысль о том, как прожить день.

Для заведующих отделами этот вопрос разрешен очень хорошо: они получают большую дотацию, что вместе с их заработной платой в три раза превышает оплату нашего труда.

Мы считаем это большой несправедливостью, просто дискриминацией, которая может иметь очень серьезные последствия, уже потому, что породила большой антагонизм между теми, кто получает дотацию и теми, кто ее не получает, что серьезно отражается на работе. Нам это очень хорошо видно и, если Вы правильно нас поймете, Вы согласитесь, что эта дискриминация очень вредна.

В самом деле, нам приходится не меньше работать, а зачастую и больше заведующих отделами, а быть обеспеченными во много раз хуже, вернее говоря не иметь самого скромного прожиточного минимума, и ко всему этому, даже за эту скромную зарплату должен жить с рынка, так как малейшей заботы не проявляется к тому, чтобы мы имели возможность купить в магазине необходимые продукты. В начале был организован магазин для работников Обкома, но когда узнал об этом Чураев, он его закрыл и сказал, что пусть идут в общую очередь. Это возмутительно!

Этим нашим тяжёлым положением пользуются хозяйственники, предлагая у них в ОРСах* покупать необходимые продукты.

К сожалению многие на это вынуждены итти с горечью сознавая, что связывает его, как партийного работника а так же унижает и его личное достоинство.

Мы твердо уверены в том, что Вы нас правильно поймете, так как задачи и интересы в нас одни – это интересы партии, а допуская потерю и унижение нашего авторитета и достоинства мы невольно роняем и авторитет партии.

Заявление умышленно не подписываем, так как было-бы очень много подписей.

 

Примітка:
* ОРС – відділ робітничого постачання (рос. отдел рабочего снабжения) – відділи із забезпечення товарами і послугами, тобто галузеві органи постачання працівникам необхідного поза державною торгівлею.

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

icon
Олександр Ляшко про фінансові привілеї та матеріальне становище сім’ї радянського номенклатурника, 1950-ті
Олександр Ляшко (1916–2002) – політичний і державний діяч УРСР. Почав свій трудовий шлях інженером у 1945 році, потім працював секретарем Краматорського міськкому та Донецького обкому Комуністичної партії України, дійшов до посади другого секретаря ЦК КПУ, а згодом і очільника уряду УРСР (1972–1987). Зробивши блискучу кар'єру та добре знаючи систему, після виходу на пенсію в 1987 році О. Ляшко заходився писати мемуари, які трилогією опублікував у 1997 році. Для їх написання він використовував різноманітні джерела, тож попри значну часову відстань від описуваних подій та комуністичні переконання спогади характеризуються високою достовірністю та виваженістю оцінок. Пропонований уривок розповідає про фінансове забезпечення та матеріальне становище сім'ї О. Ляшка у середині 1950-х, зокрема після його переходу з посади...
icon
Постанова ЦК КПУ про скасування фінансових привілеїв, 1957
12 лютого 1957 року ЦК КПУ ухвалив постанову, якою скасовувалося тимчасове грошове забезпечення, запроваджене у 1948 р. На перший погляд, вона ліквідує соціальну несправедливість і збалансовує розмір виплат різним категоріям апаратників. І сама назва постанови ("Про відміну виплати…"), і мотивація ("надмірний розрив"), і рішення ("повністю скасувати") виглядають, навіть, демократично, і назагал відповідають духові хрущовської епохи з поліпшення соціальних стандартів. Утім, розміри нових зарплат упривілейованої номенклатури, винесені у два додатки, нівелюють враження від цього рішення як щиросердного наміру М. Хрущова наблизити владу до народу. Втрати номенклатури від скасування виплати тимчасового грошового забезпечення виявилися незначними. При цьому, щоправда, скасовувалися надбавки за вислугу років та особливі умови праці. 21 лютого 1957 р. президія ЦК КПУ затвердила...
icon
Постанова уряду УРСР про нові розміри фінансових привілеїв, 1956
"Колективне керівництво" із соратників Й.Сталіна, що після його смерті поділило необмежену владу, виступило проти зосередження надмірних повноважень в одних руках. Одним з наслідків такого рішення стала відмова від "гібридних" постанов при визначенні винагороди номенклатури, тож партія і уряд запроваджували новації і визначали розміри виплат окремо, проте синхронно. При цьому домінантна роль партії зберігалася. 16 березня 1956 року ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР ухвалили власні ідентичні за суттю постанови, що змінювали порядок нарахування тимчасового грошового забезпечення. 13 квітня ЦК КПУ прийняв відповідне рішення щодо фінансових привілеїв, а 20 квітня – затвердив проєкт урядової постанови з аналогічного питання, незабаром схвалений Радою міністрів. Постанови ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР жодним чином не пояснювали причини...
icon
Постанова про зменшення розміру тимчасового грошового забезпечення, 1952
12 серпня 1952 року радянський уряд ухвалив постанову "Про тимчасове грошове довольство". У розгорнутому вигляді 25 серпня вона була продубльована українським урядом і ЦК КП(б)У. Попри те, що союзна всесоюзна постанова ухвалена лише урядом без ЦК ВКП(б), цей нюанс не мав суттєвого значення – очільником обох органів був Й.Сталін. На відміну від попередньої постанови 1948 року, назва даного документу жодним чином не дає уявлення про суть змін, натомість у ній йшлося про певне погіршення добробуту керівної номенклатури. Постанова містила мотиваційну частину, яка пояснювала причину зменшення розміру тимчасового грошового довольства "серйозним зниженням цін на товари масового споживання", що відповідало дійсності, адже радянський уряд щорічно проводив такі кампанії з 1948 р. До зменшення розміру фінансових...
icon
Постанова про заміну пайків грошовою компенсацією, 1948
23 грудня 1947 року Рада міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) "директивою" звернулися до голів республіканських урядів і ЦК Комуністичних партій, очільників регіональних виконавчих та партійних органів з "пропозицією" змінити чинний порядок забезпечення номенклатури. Замість пайків належало виплачувати грошову компенсацію у 2-3-кратному розмірі від зарплати, відкрити для населення всі спеціальні продовольчі і промислові крамниці тощо. "Директива" виглядала досить незвично, адже з одного боку вона обов’язкова до виконання ("необхідно відмінити…"), з іншого – уряд і ЦК озвучували вимогу в м’якій формі: "пропонуємо вам…" вчинити аналогічно, що символічно передбачало свободу вибору. 14 січня 1948 року українські уряд і ЦК Компартії спільною постановою продублювали вказані новації й запровадили їх з 1 січня 1948 року. Необхідність зміни способу...
Показати ще Згорнути все

Зображення (0)

Показати ще Згорнути все

Відео (0)

Показати ще Згорнути все

Аудіо (0)

Показати ще Згорнути все

Пов'язані модулі (1)

Радянський Союз позиціонував себе як країну соціальної рівності, де знищенням експлуатації людини людиною досягнуто гармонії "класових" відносин. Усунення соціальних протиріч між "верхами" та "низами" (за радянською термінологією "експлуататорами" та "експлуатованими" відповідно), широко пропагувалося як незаперечне і незворотне досягнення країни Рад. Парадоксальна ситуація: це була правда, утім значний соціальний розрив між народом і "народною владою" теж був правдою, констатувати яку було небажано. У цьому модулі Віктора Крупини йтиметься про фінансові привілеї української радянської номенклатури.
Над матеріалом працювали:
Дослідження, коментар

Віктор Крупина

Набір тексту джерела

Віктор Крупина

Коментарі та обговорення