Мейгіл Фавлер

Історикиня і доцентка Кафедри історії у Стетсонському університеті, де вона також керує програмою русистики, східноєвропейських і євразійських студій. Вона має ступінь Ph.D. з Принстонського університету (2011). Була стипендіаткою Стипендії Михайчука у Гарвардському інституті україністики (2012) і Стипендії Петра Яцика в Університеті Торонто (2012-2013). Її перша книга “Бомонд на краю імперій: держава і сцена у радянській Україні” (Beau Monde on Empire’s Edge: State and Stage in Soviet Ukraine) (Торонто, 2017) розповідає історію формування театру в радянському і українському просторі через колективну біографію молодих митців і чиновників у 1920-1930-х роках. Її проект з написання книги “Історії війни: театр на передовій соціалізму” (War Stories: Theater on the Frontlines of Socialism) досліджує, як суспільства пояснюють війну і розважають солдат через історію Прикво, театру Прикарпатського військового округу (колишній Театр Радянської Армії) у Львові. Третій дослідницький проект “Товаришка актриса: радянські українські жінки на сцені і за лаштунками” (Comrade Actress: Soviet Ukrainian Women on the Stage and Behind the Scenes) переосмислює театр в Україні упродовж довгого ХХ століття через призму жінок у ньому. Вона була викладачкою на Міжнародній літній школі суспільних наук у 2013-2019 р.р. і членкинею організаційного комітету Семінару україністики Даниліва у 2014-2019 р.р. Членкиня Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Нью-Йорку. Вона має магістерський ступінь з акторської справи (MFA), який здобула у Національній театральній консерваторії (2000) і ступінь бакалавра зі славістики з Йєльського університету (1996).

Др. Фавлер працює з Центром міської історії у дослідженнях і викладанні. Вона залучена у дослідницькій темі “Міські культурні інфраструктури: творці, управлінці, глядачі у сучасному світі” через свій книжковий проект “Історії війни: театр на передовій соціалізму”. Вона також залучена в освітні програми Центру. У ролі постдокторантки у Центрі у 2011 р., вона викладала курс з історії культури у Українському католицькому університеті. Також викладала на літніх школах Центру єврейську історію і культуру у 2013 р. і 2016 р. В 2021 р. долучилася до формування онлайн-курсу “Гроші і муза”. Під час викладання у Стетсонському університеті вона використовує матеріали з Міського медіаархіву і проекту “Інтерактивний Львів”, та відкрита до роботи зі студентами в Україні і США. Мейгіл була стипендіаткою дослідницької програми імені Фулбрайта на базі Центру міської історії та Львівського Національного університету імені Івана Франка в 2019-2020 р.р. Щоліта її можна знайти у Центрі.

Коло наукових інтересів: історія театру, історія культури, культурні інфраструктури, єврейська історія і культура, ґендерна історія, прикордоння, транснаціональне викладання.

Матеріали:

Пов'язані першоджерела:

Документи (5)

Фрагмент інтерв’ю 2013 року з актрисою Львівського театру ляльок: війна, ГУЛАГ, космічні перегони

Це фрагмент інтерв’ю з актрисою Театру ляльок у Львові, записаного у 2013 році. Актриса розповідає про свій досвід німецької окупації під час Другої світової війни та згадує різні культурні заклади, які вона відвідувала протягом цього часу. Вона працювала у Львівському оперному театрі, яким у 1941-1944 рр. керував відомий актор і режисер Володимир Блавацький, що працював із Курбасовим «Березолем» і до цього часу вже встиг створити собі ім’я в авангардному театрі Польщі. Він виїхав на Захід у 1944 р. Оповідачка згадує Лесю Кривицьку, актрису, яка працювала у міжвоєнній Польщі, окупованому Львові, а у повоєнний час - у театрі Марії Заньковецької. Жінка також згадує навчання балету в танцювальній студії Опери. Її згадка про сексуальність відомого...

Детальніше

Уривок з інтерв’ю 2013 року з актрисою, у Львові: війна, влада, гендер

Це уривок з інтерв’ю із львівською актрисою, яка розповідає про власний воєнний досвід і службу в Червоній армії під час Другої світової війни, та про початок своєї роботи у професійному театрі у Львові. Оповідачка служила в Сталінграді зв’язковою, де від обстрілів оглухла на 10 днів. Її військова частина базувалася на Першому Українському фронті, з нею жінка дійшла аж до Львова, де й залишилася на все життя. Зауважмо, що респондентка в інтерв'ю ніколи не згадує про свою сім’ю: ми можемо припустити, що її рідні не пережили війну. Її воєнний опис розкриває становище і ролі жінок у Червоній армії під час Другої світової війни, у час, коли багато жінок перебували на фронті. Театр імені Заньковецької...

Детальніше

Фрагмент інтерв’ю 2012 року з театральною режисеркою: зі Львова до Москви і назад

Це уривок інтерв’ю з режисеркою театру, однією з небагатьох жінок, які проклали собі шлях у сфері, здомінованій чоловіками. Вона працювала в кількох театрах Львова і стала відомою режисеркою в пізньорадянській та пострадянській Україні. Це джерело розповідає нам про пізній радянський театр і культурне середовище загалом, а також про різні циркуляції та взаємозв'язки між Львовом і Москвою. Оповідачка згадує «Таємну промову» Хрущова (насправді на XX, а не XXII з’їзді партії) і культурні відкриття 1950–1960-х років. Знаково, що вона робила спробу вступити до театрального училища у Києві, але її там не прийняли, тому що вона проходила прослуховування з віршами поетеси-дисидентки Ліни Костенко. Московське училище, натомість, її зарахувало. Свідчення динаміки жорсткішого контролю в республіках і меншого...

Детальніше

Зображення до Фрагмент інтерв’ю 2013 року з художницею по світлу у драматичному театрі Львова: зв’язок між військом та театром, а також між Москвою та Львовом

Фрагмент інтерв’ю 2013 року з художницею по світлу у драматичному театрі Львова: зв’язок між військом та театром, а також між Москвою та Львовом

Це уривок з інтерв’ю львівської художниці по світлу, в якому вона розповідає про свою матір, Тетяну Зоріну - жінку, яка багато років була завлітом, або літературним керівником, Театру Прикарпатського військового округу на вулиці Городоцькій у Львові. Цей театр, який місцеві називали просто ПрикВО, був російськомовним театром під керівництвом Міністерства оборони, який діяв у Львові з 1954 року і до розпаду СРСР. Театр функціонував в різних формах, під впливом різних державних інституцій, змінюючи і змінюючись, поки не став сьогоднішнім Театром Лесі. Кілька інтерв’ю з колекції Міського медіаахіву, посилання на які можна знайти тут нижче, розкривають захоплюючу історію цього театрального закладу. Тетяна Зоріна, як повідомляє джерело, приїхала до Львова з Москви з родиною військових. У...

Детальніше

Сімейне листування Івана та Іванни Блажкевичів з часу Першої світової війни, 1917

Сімейне листування Іванни Блажкевич з чоловіком Іваном, який у часі Першої світової війни воював у лавах австрійської армії.

Детальніше

Показати ще Згорнути все

Пов'язані курси (1)

Гроші та муза: Вступ до історії культури

Культура — одне з найскладніших понять, та все ж ми використовуємо це слово повсякчас. Цей курс розповідає, як думати про культуру, і знайомить із такою сферою як історія культури. Завдяки цьому дослідженню історії культури ви навчитесь формулювати й аналізувати те, як люди надають значення різним ідеям, об’єктам та практикам.

Детальніше

Пов'язані силабуси (1)

Модернізм і погроми: культура і мистецтво на пограниччях Центрально-Східної Європи у ХІХ-ХХІ століттях

У цьому короткому курсі розглядатимуться культурні взаємини між євреями та не-євреями (українцями, поляками, росіянами) на прикордоннях двох імперій – Габсбургів і Романових. Така взаємодія могла бути свідомою чи несвідомою, вона могла ґрунтуватися на складних процесах зіткнення, засвоєння, призвичаювання, обміну та знищення.

Детальніше