Рефлексії
У 1930-х роках саркофаг київського князя Ярослава Мудрого неодноразово ставав предметом наукових досліджень істориків, лікарів, музеєзнавців, антропологів та інших дослідників. До прикладу, 25 січня 1936 року комісія на чолі з директором музея-містечка М. Багрієм, уперше дослідила вміст саркофага. На дні саркофага знайшли безладне скупчення кісток чоловіка і жінки, а також невеликі фрагменти дитячого черепа. Вдруге саркофаг було відкрито у 1939 році. Тоді комісія, у складі радянського вченого В. Гінзбурга, вирішила передати знайдені останки кісток для подальшого вивчення в Інститут етнографії академії наук УРСР. На початковому етапі дослідження було з’ясовано, що ці останки кісток належали старшому чоловікові віком приблизно 60-70 років та жінці, віком приблизно 50-60 років. Згодом у скелеті чоловіка виявили множинні деформації...
9 липня 1955 року, коли холодна війна та гонка озброєнь досягли загострення, Бертран Рассел оприлюднив маніфест. Його підписали 11 видатних учених, зокрема Альберт Айнштайн. Незабаром після цього, у 1957 році, маніфест представили публічно на Першій Пагуошській конференції з науки та глобальних проблем.
The development and use of nuclear weapons in the second half of the 20th century led to the emergence of the so-called doctrine of nuclear deterrence, which began gaining traction among American policymakers in the late 1940s. According to this doctrine, a state's possession of nuclear weapons serves as a safeguard against the use of force by other states, as they understand that any aggression toward a nuclear-armed state could result in catastrophic losses. However, when the United States, through its Manhattan Project, ceased to be the sole state monopolizing the development and possession of weapons of mass destruction, already tense relations between the two hegemons — the USA and the USSR —...
“Ценность науки в предвидении” — стаття начальника Генерального штабу ЗС РФ Валерія Герасимова. Вона заснована на тезах його виступу на щорічних загальних зборах Російської академії військових наук і опублікована у військовому журналі “Военно-промышленный курьер” на початку 2013 року.
Генрі Кіссінджер народився 1923 року в місті Фюрт, Німеччина. Рятуючись від нацистських переслідувань, 1938 року емігрував до США. Під час Другої світової війни служив у війську, а згодом продовжив навчання в Гарварді, де здобув ступінь доктора політології. У своїй дисертації “Відновлений світ” він досліджував європейську дипломатію XIX століття, що відображало його глибоке зацікавлення питаннями влади та міжнародного порядку. 1954 року в США створили Раду з міжнародної політики, яка об'єднала провідних експертів для ґрунтовного аналізу стану міжнародних відносин. Це стало необхідним, оскільки в політичних, військових і наукових колах США зрозуміли: ядерний паритет з Радянським Союзом досягнуто, а ймовірність воєнного конфлікту між двома країнами, що призведе до взаємного знищення, є високою. Такий розвиток подій був...
Документи, які розглядаються, — це дві промови генерала Наполеона Бонапарта, звернені до Італійської армії під час його першої Італійської кампанії (1796–1797). Перша, датована 27 березня 1796 року, виголошена через два дні після того, як Наполеон прибув до штабу армії. Вона досить коротка, але чітко окреслює головні проблеми, з якими стикалися солдати. Отримавши призначення командувачем Італійської армії (однієї з трьох французьких армій поряд з арміями Самбру і Маасу та Рейну і Мозелю, що мали завдати удару по Австрії), Бонапарт побачив реальний стан своїх військ. Італійська армія мала значно більше труднощів, ніж дві інші: не вистачало постачання, зброя й спорядження були в жахливому стані, солдати не отримували платні, а бойовий дух був украй низьким. У...
Маніфест, оприлюднений 25 липня 1792 року, підписав герцог Брауншвейзький, принц Брауншвейг-Вольфенбюттельський, командувач армії Коаліції. Цей документ мав на меті налякати французів погрозами повного знищення та військових трибуналів у разі опору наступаючим військам або спроби зашкодити французькому королю. Однак герцог не був автором маніфесту, він лише підписав його, відчуваючи тиск ситуації. Пізніше герцог Брауншвейзький відкрито висловив своє жалкування щодо цього. Маніфест був підготовлений емігрантами Жоффруа де Лімоном і Пеленом за допомогою королівського журналіста та пропагандиста Жака Малле дю Пана, якого делегував французький король. Людовик XVI та королівська родина були повністю поінформовані про процес підготовки маніфесту. Хоча маніфест було оприлюднено 25 липня, він досяг Парижа лише через три дні й був зачитаний на Національних зборах...
Адмірал Ч. Тернер Джой (1895–1956), впливовий командувач ВМС США з тридцятирічною військовою кар'єрою, відіграв важливу роль у Другій світовій війні та Корейській війні. Він організовував морські операції, перебуваючи на посаді командувача ВМС США на Далекому Сході, а також активно долучався до перемовин щодо Корейського перемир’я. Після перемовин про перемир'я в Корейській війні адмірал Джой написав статтю “Комуністи перешкодили укладенню мирної угоди”, яка була опублікована на початку Холодної війни. Стаття ґрунтується на особистому досвіді Джоя як ключового учасника перемовин у Панмунджомі (1951–1953). Головною метою статті є осуд комуністичних методів ведення переговорів, де він стверджує, що вони використовували нечесність і маніпуляції мирним процесом для просування своїх геополітичних інтересів.
Цей відеозапис є виступом представниці України на пісенному конкурсі “Євробачення” 2007 року, Вєрки Сердючки, із піснею "Dancing Lasha Tumbai". Вєрка Сердючка – драґ-образ, створений та втілений українським коміком, актором та співаком Андрієм Данилком. Образ Вєрки Сердючки репрезентує унікальний культурний архетип – сильну, але просту пострадянську жінку українського походження. Це, зазвичай, передається через слова пісні, дизайни нарядів та її суржик. Образ Данилка часто називають "блазнем" як більш націоналістично-орієнтована авдиторія, так і деякі науковці (Єкельчик 2010). Деякі характеризують його творчість, як "пісні для застілля" з активним використанням фольклорних мотивів, та іноді порівнюють із жанром "диско-поло" (Кашуба та Светлова 2022), а інші називають це постколоніальним "кітчем" (Гундорова 2013). Однак деякі дослідники пропонують називати перформанс Сердючки "кемпом"...
Відео Сашка Драглі, опубліковане у травні 2024 року, має на меті довести, що гомофобія в Україні є наслідком російської колоніальної політики. Автор стверджує, що гомофобія не має нічого спільного з українськими традиціями і називає її "російським колоніальним імпортом". Він робить це, пояснюючи, як російське гомофобне прочитання християнських писань, нав'язане Російською православною церквою, може бути причиною української гомофобії на християнській основі. Потім він пропонує інтерпретацію примусового целібату в Запорізькій Січі як рівного ставлення до гомосексуальних і гетеросексуальних стосунків. Сашко Драглі припускає, що гомофобія в Україні розвинулася після того, як Російська імперія розгромила Запорізьку Січ і криміналізувала "содомію", яку він порівнює з британським колоніальним пануванням, яке знищувало гомосексуальні традиції місцевого населення. Потім він заявляє, що...
Пропонована рефлексія, авторства історика Павла Єремєєва, стосуються питання можливих стилів взаємодії викладача з тими студентами, які з релігійних причин не приймають підходи сучасної історичної науки у сфері давньої історії та біблеїстики. Ці міркування засновані на авторському досвіді викладання курсів, складовою яких є історія релігії, на історичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Це інтерв'ю, записане у Львові 31 серпня 2023 року з істориком, професором Херсонського державного університету Олександром Черемісіним про його досвід праці в архівах Півдня та Сходу України перед початком російської агресії проти України і окупацією Криму у 2014 році.