Феміністичні збірники “Перший вінок” (1887) і “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” (1903) є добре відомими для дослідників історії фемінізму та історії жіночого руху на зламі ХІХ і ХХ століть. В українських та польських виданнях проаналізовані тематика, ідеологічна спрямованість, автура та історія видання цих першоджерел розвитку ідеології фемінізму. Останніми роками в Україні значно пожвавився науковий інтерес до першопочатків ідеології фемінізму. У 2025 році було перевидано “Перший вінок”, вийшли у світ докладні дослідження про ініціаторок та авторок цього альманаху (“Ті, що творили “Перший вінок””, Київ, 2024). Монографія літературознавиці Алли Швець “Жінка з хистом Аріадни: життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах” (Львів, 2018), спільнота авторів видання “Бунтарки: нові жінки і модерна нація” (Київ, 2020), а також автори збірника наукових праць “Йшла не тільки з духом часу, але й перед ним”: Наталія Кобринська та літературний процес кінця ХІХ-ХХ ст.” (Львів, 2015) – чимало зробили для вивчення історії появи “Першого вінка”, та для дослідження поглядів і діяльності перших галицьких феміністок. У польській історіографії аналіз збірника “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” проведено як у працях, присвячених історії польського жіночого руху, так і в численних біографіях авторок цього збірника. Компаративістський аналіз цих феміністичних видань, натомість, ще не ставав об’єктом вивчення.
Контекст. Українці і поляки у Галичині перебували у дуже складному соціально-економічному та політичному взаємозв’язку. Він діяв за формулою “діалог – протистояння”. І українське, і польське національні середовища у межах Австро–Угорської імперії мали багато спільного, їх розвиток відбувався в одному державно-правовому полі. Ці два середовища майже синхронно потрапляли під вплив різних ідейно-світоглядних настанов, зокрема ідей жіночої емансипації. Дуже часто культурні норми та стереотипи, смаки та психологічні настанови теж були подібними. Проте українсько-польське політичне протистояння в Австро-Угорщині стало неподоланим бар’єром для спільної громадської роботи українських та польських феміністок, незважаючи на, здавалось би, однакові прагнення та суспільно-політичні завдання. Незважаючи на складність порозуміння та налагодження співпраці між українським та польським жіночими рухами, на підкреслену окремішність кожного з них, на відкрите чи приховане протистояння між ними, це були явища типологічно дуже близькі як в ідейному, так і в організаційному розвитку, що поділяли багато схожого з аналогічними явищами інших європейських народів.
“Перший вінок”. Жіночий альманах “Перший вінок” (464 с.) вийшов у світ 1887 року коштом Наталії Кобринської та Олени Пчілки. Значну редакторську роботу зробив Іван Франко. Альманах планувався як видання “Товариства руських жінок в Станіславові”. Але конфлікт між ініціаторками видання і членками Товариства змінив ці наміри. Видання побачило світ не як інституційний концепт, а як спільний проєкт громадських діячок Наталії Кобринської та Олени Пчілки. На сторінках альманаху опубліковано 43 оригінальні художні твори (поезія і проза) Ганни Барвінок, Дніпрової Чайки, Олени Пчілки, Лесі Українки, Уляни Кравченко, Климентини Попович, Олесі Бажанської, Ісидори Навроцької, Михайлини Рошкевич, Ольги Левицької, Ольги Франко, Анни Павлик та ін. Тематично новаційною була повість Олени Пчілки “Товаришки”, у якій авторка представила образ “нової” освіченої української містянки. Наталія Кобринська, окрім художніх творів, опублікувала ряд публіцистичних розвідок про “жіноче питання” і жіночий рух у Західній Європі і про перші спроби його організаційного становлення в Галичині. Видавчині альманаху були переконані в тому, що на початковому етапі самоорганізації жінок, надзвичайну роль відігравали художні твори, у яких мали би висвітлюватися найрізноманітніші аспекти проблеми “жінок і суспільства”. Саме через художні твори, на їхню думку, можна було впливати на модернізацію світогляду жінок. Мабуть тому, художні твори, дуже різної мистецької цінності, переважали у “Першому вінку”. Альманах мав виразну символічну конотацію, зокрема, демонстрував єдність та співпрацю українок Наддніпрянщини та Галичини. Публіцистичні розвідки Наталії Кобринської (“Про рух жіночий в новіших часах”, “Руське жіноцтво в Галичині в наших часах”, “Заміжня жінка середньої верстви”, “Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові”) були однією з перших спроб системної публічної маніфестації ідей емансипації в українському суспільстві.
“Głos kobiet w kwestyi kobiecej”. Збірник феміністичних статей “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” (341 с.) був виданий у Кракові 1903 року. До нього увійшли тексти публічних лекцій, які були присвячені різним аспектам громадського життя жінок. Серед десяти співавторок знаходимо знаних на той час діячок польського жіночого руху, зокрема Марії Турзими (Maria Turzyma), Казимири Буйвідової (Kazimiera Bujwidowa), Гелени Вітковської (Helena Witkowska), Марії Ліпшис-Бальсігерової (Maria Lipszyc-Balsigerowa), Феліції Носсіг (Felicia Nossig), Ізабели Мощенської-Ржепецької (Izabela Moszczeńska-Rzepeçka), Марії Дулембʼянки (Maria Dulębianka), Софія Дашинської-Голінської (Zofia Daszyńska-Golińska), Пауліни Кучальської-Райншміт (Paulina Kuczalska-Reinschmit) та Габріели Запольської (Gabriela Zapolska). Це були жінки нового покоління емансипанток, які здобули освіту, реалізовувалися у професійній діяльності, чулися конкурентноздатними у “чоловічому світі” громадської та політично-партійної роботи. Очевидно, що об’єднання авторок, які істотно різнилися віком, освітою, соціальною приналежністю, фахом, зрештою ідеологічними переконаннями, не сприяло “одноцільності” цього збірника.
Визначальною рисою збірника “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” була добре продумана структура і загальна тематична спрямованість. В ньому грунтовно подано тогочасне трактування ідеологічних та суспільно-політичних аспектів “жіночого питання”, розкрито чинний стан освіти жінок, показано економічний аспект “жіночого питання”, проаналізовано дискримінаційні щодо жінок норми цивільного права, підкреслено нагальну потребу юридичного впровадження політичних прав жінок, акцентовано на феномені жінки-громадянки, жінки-мисткині. Окремо проаналізовано різні аспекти торгівлі жінками.
Компаративістика. І український “Перший вінок”, і польський “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” були відображенням складності та суперечності розвитку фемінізму як ідеології. Насамперед варто зазначити, що авторки цих видань за своїм світоглядом та ідеологічними уподобаннями були дуже різними. При детальному розгляді текстів видання стає очевидним, що їхні авторки розуміли і трактували фемінізм по-різному: як тип світогляду; інтелектуальну філософсько-релігійну, соціально-політичну, культурологічну течію; як спрямований на соціально-правові зміни жіночий рух; як ідеологію жіночої емансипації та статевої рівноправності; як соціо-правову чи психо-біологічну проблему; як особливий підхід до розв’язання найрізноманітніших соціальних проблем. Були серед них і “неочевидні” емансипантки і “недогматичні” феміністки. Їх об’єднувало бажання знайти відповіді на численні запитання щодо життя жінок у сучасному їм суспільстві та культурі, саме з огляду на соціальну несправедливість тогочасних гендерних настанов. Ще однією особливістю і польського, і українського видання було намагання осягнути та з’ясувати дуже широке коло питань, зокрема соціально-економічне та правове становище жінок, побутові, культурно-мистецькі норми та стереотипи щодо трактування жінок, їх освіту і виховання як засіб дискримінації і як можливий шлях емансипації, шлюб і материнство, проституцію та жіночу злочинність.
Компаративістський аналіз українського та польського феміністичних збірників може передбачати порівняння кількості та суспільного авторитету авторів цих видань, послідовності, аргументованості та переконливості у викладі феміністичних ідей, суспільного резонансу, який викликали ці видання. Щодо загальної репрезентації та ідеологічних обґрунтувань фемінізму, польське видання “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” порівняно з українським “Першим вінком” виглядає незаперечно ціліснішим. Об’єктивність, однак, вимагає проводити порівняння однотипних видань, синхронізованих у часі. Шістнадцять років різниці між датами виходу у світ цих збірників є доволі істотним фактором для вибудовування принципів порівняльного аналізу. З огляду на часову різницю, доцільно порівнювати їх в контексті лінійно-поступального розвитку ідеології фемінізму.
“Перший вінок” варто розглядати як маніфестаційне видання початкового етапу розгортання жіночого руху та поширення ідеології фемінізму, як видання, яке дуже обережно, зважаючи на пануючий серед загалу консервативний світогляд, знайомило з новими феміністичними ідеями. Натомість збірник “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” вийшов у світ у час значно більш масштабного розгортання жіночого руху в Австро-Угорщині загалом, і у Галичині зокрема. Ідеологія фемінізму вже стала невід’ємною частиною суспільно-політичного процесу. Це був час перших перемог у боротьбі за жіночі громадянські права. Серед яких, зокрема, було розпорядження міністра освіти від 23 березня 1893 р., за яким жінки отримали право вступу до університетів на філософські факультети, а з 1900 р. – право навчатися на медичних факультетах. Цими правами відразу ж скористалися галичанки різних національних спільнот: польки, єврейки, українки. Беззаперечним є те, що український “Перший вінок” та польський “Głos kobiet w kwestyi kobiecej” є послідовними ланками одного модерністичного феміністичного проєкту на різних етапах його розвитку.
На що варто звернути увагу при компаративістському аналізі цих збірників:
- на суспільно-політичний, культурний, правовий контекст (український, польський, австро-угорський, європейський) виходу у світ феміністичних збірників;
- на історію формування та видання цих збірників;
- на кількість та суспільний авторитет авторів цих видань;
- життєписи всіх причетних до цих видань, зокрема, їх відданість феміністичним ідеям, послідовності у практичному втіленні цих ідей;
- на послідовність, аргументованість та переконливість викладу феміністичних ідей, цілісність презентації ідеології фемінізму;
- на мову, терміни, символи, метафори, які найчастіше використовували авторки; на індивідуальний стиль письма;
- на суспільний резонанс, який викликали ці видання;
- на їх аналіз в сучасній науковій літературі польської і української історіографій