Віктор Дроздов
Історик, доцент кафедри історії та методики її навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету, голова Придунайської історико-меморіальної комісії. Працює над монографічним дослідженням “Радянська політика пам’яті на анексованих українських територіях у 1939–1953 рр.”. Серед наукових інтересів: політика пам’яті, історична регіоналістика, історична урбаністика та історія сталінізму.
Пов'язані першоджерела:
Повоєнне виселення польського населення з УРСР: Організація
Матеріали поданої нижче архівної справи відображають організацію переселення поляків із СРСР наприкінці 1945 – на початку 1946 років та особливості його проведення в Ізмаїльській області УРСР. 6 липня 1945 року між радянським керівництвом та Тимчасовим урядом національної єдності Польської Республіки було укладено угоду, яка надавала право особам польської та єврейської національностей, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року та проживали на території СРСР, вийти з радянського громадянства й переселитися до Польщі. Для виконання цієї угоди було утворено радянсько-польську змішану комісію, яка розробила й затвердила інструкції щодо порядку прийому та розгляду заяв, оформлення дозволів на виїзд, а також організації переселення на територію Польщі. Наприкінці листопада 1945 року Раднарком УРСР і ЦК...
Скарги на матеріально-побутові умови життя в Ізмаїлі 1944 року за матеріалами НКДБ
Документальне джерело містить цінну інформацію про скарги радянських громадян, які прибували до Ізмаїльської області, на вкрай тяжкі матеріально-побутові умови, низький рівень майнового забезпечення та негативне ставлення місцевого населення до приїжджих. Повернення радянської влади до Буджаку (історична назва півдня Одеської області; у 1940–1941 і 1944–1954 роках – Ізмаїльська область УРСР) в серпні 1944 року офіційна пропаганда подавала як “визволення від фашистського ярма”. Проте значна частина місцевого населення, маючи досвід радянської окупації 1940–1941 років, масово втікала на румунську територію. За інформацією секретаря обкому, у містах і районних центрах залишилося дуже мало населення. Представників інтелігенції – лікарів та вчителів, за його словами, майже не лишилося. Станом на жовтень 1944 року область потребувала понад 1100 медичних працівників...