Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: [email protected]

Ірина Склокіна

Історикиня, кандидатка історичних наук (2014). Захистила кандидатську дисертацію про офіційну радянську політику пам’яті про нацистську окупацію України на прикладі Харківщини. Закінчила Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (спеціальність історія України). Магістрантка історії (2008). Працювала в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна та Східному інституті українознавства імені Ковальських (Харків). Членкиня Харківського історико-філологічного товариства. Учасниця кількох колективних міжнародних проектів, присвячених історичній пам’яті та культурній спадщині, в тому числі “Регіон, нація та інше: iнтердисциплінарне та міжкультурне переосмислення України” (дослідження підтеми “Political Death Cult of the Fallen Soldiers in Ukraine in the Past 20 years”) та “OpenHeritage (Organizing, Promoting and Enabling Heritage Re-Use Through Inclusion, Technology, Access, Governance and Empowerment)”. Стажувалася в Університеті Торонто (Центр європейських, російських і євразійських студій), була стипендіаткою Німецького історичного інституту в Москві та Українсько-німецької комісії істориків. У Центрі міської історії дослідження Ірини Склокіної стосується історичної спадщини, зокрема у фокусі її вивчення – індустріальна та радянська спадщина Харкова та Львова.

Сфера наукових зацікавлень: радянська і пострадянська політика пам’яті, індустріальна спадщина, музейні студії, усна історія.

Пов'язані першоджерела:

Зображення (1)

Зображення до Працівниця львівської кондитерської фабрики “Більшовик” Т.М. Етінгер за роботою, 1956 рік
Працівниця львівської кондитерської фабрики “Більшовик” Т.М. Етінгер за роботою, 1956 рік
Це фото є частиною колекції прес-фото Державного архіву Львівської області, що показують різні галузі виробництва: промисловості, сільського господарства, культури, спорту. На ньому зображена працівниця Львівської кондитерської фабрики Т.М. Етінгер (згідно з супровідного підпису фото "одна з найкращих", ветеран праці) за виготовленням Спаської вежі Кремля. Характер цього фото та цілої колекції свідчить про те, що це жанр прес-фото, який мав супроводжуватися текстом (газетною публікацією). Фото було покликане ілюструвати сказане, зробити його більш переконливим, закликати та мобілізувати робітників-читачів на трудові здобутки, а також слугувати позитивним стимулом гордості для самих фотографованих. Фотографи-газетярі отримували завдання від редактора, який координувався із відповідною партійною організацією (обкомом, райкомом) та мав перелік підприємств, події яких слід було відобразити у найближчих номерах...
Показати ще Згорнути все

Відео (1)

icon
Куди ми йдемо, фільм, 10 хвилин
  Фільм "Куди ми йдемо?" є виразником ідей періоду Перебудови та засвідчує зростання занепокоєння "знизу" щодо екологічних тем. Авторами фільму був колектив аматорського кінокооперативу "Кадр" у м. Маріуполь Української Радянської Соціалістичної Республіки. Фільм апелює до найболючіших екологічних проблем Маріуполя (з 1948 по 1989 р. місто називалося Жданов, за іменем радянського революціонера, політика, співучасника Великого Терору 1937-1938 років, Андрія Жданова). Автори фільму обрали кілька способів нарації: оповідь закадрового голосу, зйомки міських сцен і краєвидів, зйомки біля промислових підприємств, краєвиди та крупні плани біля річок та на узбережжі, накладання на візуальний ряд переліку шкідливих хімічних речовин, уривки розповідей експертів (голови жіночої ради міста, неназваних коментаторів з мікрофоном, одного із очільників міста). Дистанція від попередньої...
Показати ще Згорнути все

Пов'язані курси (1)

Кіноаматорство – явище, безпосередньо пов'язане з технологією малоформатної зйомки. Його витоки сягають кінця ХІХ століття, однак масового характеру воно набуло в середині та другій половині ХХ. Кінозйомка для багатьох стала засобом творчої реалізації, інструментом пам'яті і фіксування важливих подій у житті, а також нагодою для проведення дозвілля та взаємодії між людьми. Кілометри плівок, відзняті кіноаматорами, досі залишаються непереглянутими через занепад технології та приватний характер зйомок. Спадщина кіноаматорів – це масштабний пласт візуальних джерел, які свідчать про минуле з перспективи особистого погляду людини.