Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: info@lvivcenter.org
Цитувати
Маніфест Рассела-Айнштайна, 1955, Reesources. Переосмислюючи Східну Європу, Центр міської історії, 31.07.2025
скопійовано

Маніфест Рассела-Айнштайна, 1955

Дата публікації 31.07.2025

Ця рефлексія написана в рамках проєкту “Відкриті освітні матеріали” Невидимого університету для України (осінь 2024 року). Студенти і студентки трьох курсів IUFU – “(Пере)осмислення “радянського”: сучасна українська ідентичність і спадщина комунізму” (керівниця курсу Олена Палько, Базельський університет), “Сексуальність і деколоніальність” (керівник курсу Надія Чушак, Києво-Могилянська академія) та “Війна, мир і політика невизначеності” (керівниця курсу Тетяна Землякова, Інститут Європейського університету) мали можливість написати короткі рефлексії на основі двох першоджерел або позицій зі списку рекомендованої літератури із силабусів цих курсів. Проєкт фінансувався Німецькою службою академічних обмінів (DAAD). 

Невидимий університет для України (IUFU) — сертифікатна програма для українських студентів бакалаврату, магістратури та аспірантури, які проживають в Україні або за кордоном та чиє навчання постраждало внаслідок війни. Програма діє з весни 2022 року й стала прямою реакцією на вторгнення Росії в Україну та його наслідків для української системи освіти. 

 

Ядерна зброя загрожує не лише “людству” в абстрактному сенсі, а й кожній живій істоті на Землі та всім майбутнім поколінням — це сувора правда, яку необхідно усвідомити. 9 липня 1955 року, коли холодна війна та гонка озброєнь досягли загострення, Бертран Рассел оприлюднив маніфест. Його підписали 11 видатних учених, зокрема Альберт Айнштайн. Незабаром після цього, у 1957 році, маніфест представили публічно на Першій Пагуошській конференції з науки та глобальних проблем.

Щоб зрозуміти контекст, важливо підкреслити внесок авторів. Бертран Рассел, чиє ім’я стоїть першим у назві документа, був британським філософом, есеїстом та інтелектуалом, який написав значну частину тексту. Окрім наукових досягнень у галузі математики та логіки, він був суспільним критиком, що суттєво вплинув на сучасні дискусії про етику, політику, релігію та освіту.

Зокрема, у 1948 році Рассел висловив суперечливу думку: якщо війна з Радянським Союзом є неминучою, то морально виправдано, аби Сполучені Штати першими застосували ядерну зброю, поки СРСР ще не створив власної. Однак після перших радянських ядерних випробувань він змінив свою позицію та став прибічником повного ядерного роззброєння. У 1950-х і 1960-х роках Рассел активно виступав за ліквідацію ядерної зброї та протестував проти війни у В’єтнамі.

Альберт Айнштайн також був палким противником ядерної зброї, хоча свого часу опосередковано сприяв її створенню та запуску Мангеттенського проєкту. У 1939 році він разом з Лео Сілардом підписав листа до президента Рузвельта, у якому попереджав про можливість розробки ядерної зброї нацистською Німеччиною та закликав США розпочати розробку власної атомної програми. Втім, сам Айнштайн безпосередньої участі в Мангеттенському проєкті не брав.

Після Другої світової війни він зосередився на питаннях контролю над ядерними озброєннями та міжнародної безпеки. Згодом Айнштайн шкодував, що підписав листа до Рузвельта, і стверджував, що не зробив би цього, якби знав, що нацистський проєкт ядерної зброї зазнає невдачі. Маніфест він підписав незадовго до своєї смерті.

Маніфест посилається на так звані “випробування на Бікіні” — серію з 23 ядерних вибухів, проведених США на атолі Бікіні з 1946 по 1958 рік. У межах цієї програми було здійснено перше випробування термоядерної бомби, яка перевищувала потужність бомби, скинутої на Хіросіму, у 2500 разів.

Однак найстрашнішими наслідками стали не самі вибухи, які можна було б вважати відносно швидкою смертю, а радіоактивний пил і опади, що спричинили невимовні страждання для тисяч людей. Навіть сьогодні вчені можуть лише здогадуватися про повний масштаб впливу такої зброї на планету.

Навіть у 1955 році, коли пам’ять про так звану “війну, що покладе край усім війнам” була ще новинною, було очевидно, що людство й надалі зіткнеться з численними збройними конфліктами. Автори Маніфесту усвідомлювали нерозривний зв’язок між правом на ведення війни та державним суверенітетом і закликали принаймні до угоди про заборону водневої бомби.

В іншому разі наступна війна справді могла б стати останньою — але не в тому сенсі, в якому цього хтось міг би бажати.

Маніфест Рассела-Айнштайна став відображенням зростаючої тривоги 1950-х років щодо загрози взаємного знищення. Представники інтелектуальної еліти дедалі частіше закликали до роззброєння та примирення із соціалістичним блоком. Наприклад, у тому ж 1955 році в Хіросімі відбулася перша Всесвітня конференція проти атомних і водневих бомб.

Зусилля з міжнародного співробітництва у сфері атомної енергії також здійснювалися під егідою ООН у межах ініціативи Дуайта Ейзенхауера “Атом для миру”. У 1963 році США, СРСР і Велика Британія підписали Договір про часткову заборону ядерних випробувань. Однак, попри ці спроби врегулювати напружену та нестабільну ситуацію періоду холодної війни, світ неодноразово опинявся на межі катастрофи — зокрема, під час Карибської кризи чи інциденту “Ейбл Арчер”.

Маніфест Рассела-Айнштайна

У цій трагічній ситуації, що постала перед людством, ми вважаємо за необхідне, щоб вчені зібралися на конференцію, аби оцінити загрози, спричинені розробкою зброї масового знищення, та обговорити резолюцію, подібну до наведеної нижче.

Ми звертаємося до вас не як представники певної нації, континенту чи віри, а як люди — як члени людського роду, саме існування якого опинилося під загрозою. Світ роздирають конфлікти, і над усіма цими суперечками височіє титанічне протистояння між комунізмом і антикомунізмом.

Майже кожна політично свідома людина має сильні переконання щодо одного чи кількох із цих питань. Однак ми закликаємо вас, якщо це можливо, відкласти їх убік і поглянути на себе насамперед як на представників біологічного виду, що має унікальну історію й зникнення якого не може бажати жоден із нас.

Ми не говоритимемо нічого, що могло б більше сподобатися одній групі, ніж іншій. Небезпека загрожує всім однаково, і якщо людство це усвідомить, з’явиться надія, що спільними зусиллями її можна відвернути.

Ми повинні навчитися мислити по-новому. Нам слід перестати запитувати себе, які кроки можна зробити для забезпечення військової перемоги тієї чи іншої сторони (оскільки таких кроків більше не існує), і почати запитувати, які заходи можна вжити, щоб запобігти військовому конфлікту, наслідки якого будуть катастрофічними для всіх учасників.

Широкий загал і навіть багато осіб, які перебувають при владі, не усвідомлюють, що насправді означатиме війна з використанням ядерної зброї. Люди все ще мислять в категоріях знищення міст. Відомо, що нові бомби значно потужніші за попередні: одна атомна бомба могла стерти з лиця землі Хіросіму, тоді як одна воднева бомба здатна знищити цілі мегаполіси, такі як Лондон, Нью-Йорк чи Москва.

Безсумнівно, у війні з водневими бомбами великі міста будуть зруйновані. Але це лише одна з менших катастроф, яку людство змушене буде пережити. Якби всі мешканці Лондона, Нью-Йорка та Москви загинули, світ, можливо, зміг би оговтатися від цього удару за кілька століть. Однак тепер ми знаємо, особливо після випробувань на атолі Бікіні, що ядерні бомби можуть поступово поширювати знищення на набагато більшу територію, ніж раніше уявлялося.

За достовірними джерелами, сьогодні можна створити бомбу, яка буде у 2500 разів потужнішою за ту, що знищила Хіросіму. Якщо така бомба вибухне біля землі або під водою, вона підніме радіоактивні частинки в верхні шари атмосфери. Ці частинки поступово осідатимуть, досягаючи поверхні Землі у вигляді смертельного пилу чи дощу. Саме цей пил заразив японських рибалок і їхній улов.

Ніхто не знає, наскільки широко можуть поширитися ці смертельні радіоактивні частинки, але найкращі фахівці одностайно стверджують, що війна з використанням водневих бомб може поставити під загрозу існування людства. Існують побоювання, що масове застосування таких бомб призведе до загибелі всього живого — для меншості смерть буде миттєвою, а для більшості — повільною мукою через хвороби та розпад організму.

Багато попереджень від видатних науковців і військових стратегів підтверджують, що найгірші наслідки можливі, і ніхто не може бути впевнений, що вони не стануть реальністю, при цьому думки експертів не залежать від їхніх політичних поглядів, а лише від рівня їхніх знань, з чого випливає, що найбільш обізнані мають найпохмуріші прогнози.

Ось проблема, яку ми ставимо перед вами: чи ми готові покласти край існуванню людства, чи людство вирішить відмовитися від війни? Люди не хочуть стикатися з цією альтернативою, оскільки відмовитися від війни дуже складно.

Скасування воєн вимагатиме неприємних обмежень національного суверенітету. Проте, мабуть, найбільша перешкода для розуміння ситуації полягає в тому, що поняття “людство” здається людям абстрактним і нечітким. Вони насилу усвідомлюють, що небезпека загрожує їм особисто, їхнім дітям і онукам, а не лише якійсь далекій, туманній людській спільноті. Вони сподіваються, що війна може продовжуватися, якщо лише заборонити сучасну зброю.

Ця надія є ілюзією. Які б угоди про заборону водневих бомб не укладалися в мирний час, у воєнний період їх більше не вважатимуть обов’язковими, і обидві сторони негайно розпочнуть виробництво таких бомб. Якщо одна сторона виготовлятиме їх, а інша ні, перша неминуче переможе.

Хоча угода про відмову від ядерної зброї як частина загального скорочення озброєнь не є остаточним розв’язанням проблеми, вона могла б мати певні важливі наслідки. По-перше, будь-яка угода між Сходом і Заходом зменшує напруженість. По-друге, відмова від термоядерної зброї, якщо кожна сторона повірить у щирість іншої, знизить ризик раптового нападу, що зараз змушує обидві сторони жити в постійному стані нервового напруження.

Перед нами два шляхи: або постійний прогрес у щасті, знаннях і мудрості, або загибель, якщо ми не зможемо подолати свої суперечності. Ми звертаємося до вас як до людей: пам’ятайте про своє людське єство і забудьте про все інше. Якщо зможете, шлях до нового Раю відкритий; якщо ні — перед вами загроза всесвітньої смерті.

Резолюція:
Ми закликаємо цей Конгрес, а через нього науковців світу та всю громадськість, підтримати наступну резолюцію:

“Беручи до уваги, що в будь-якій майбутній світовій війні ядерна зброя буде використана, і що така зброя загрожує самому існуванню людства, ми закликаємо уряди світу усвідомити й публічно визнати, що їхні цілі не можуть бути досягнуті шляхом війни, і ми наполягаємо, щоб вони знаходили мирні засоби розв’язанням спірних питань між ними”.

Макс Борн
Персі В. Бріджмен
Альберт Айнштайн
Леопольд Інфельд
Фредерік Жоліо-Кюрі
Герман Дж. Мюллер
Лайнус Полінг
Сесіл Ф. Пауелл
Джозеф Ротблат
Бертран Рассел
Хідекі Юкава

 

Авторка: Вероніка Шептуховська, студентка Невидимого університету для України

Редагування та рецензування: Тетяна Землякова

Переклад: Ольга Булавка

Джерело: “Маніфест Рассела-Айнштайна, 9 липня 1955 року”, у книзі The Cold War Through Documents: A Global History, ред. Едвард Х. Джадж, Джон В. Лендон (Rowman and Littlefield, 2018), 110–111.

Пов'язані силабуси (0)

Коментарі та обговорення