Пов'язані першоджерела:
Міністерство зв’язку Української РСР про глушіння закордонних радіостанцій в республіці, 1982
Запропонований матеріал – інформація міністра зв’язку УРСР Георгія Сінченка до ЦК КПУ про "протидію антирадянському радіомовленню", тобто про організацію глушіння закордонних радіостанцій в УРСР. У документі наявний перелік короткохвильових радіостанцій, які підлягали глушінню, а також інформація про відповідну інфраструктуру станом на 1982 рік. Окрім західних радіостанцій ("Радіо Свобода"/ "Радіо Вільна Європа", ВВС, "Німецька Хвиля", південнокорейське "Радіо Корея" та "Голос Ізраїлю") глушінню підлягали і мовники соціалістичних країн, у яких з СРСР були напружені стосунки: албанське "Радіо Тирана" та китайське "Радіо Пекін". Загалом же на радянську Україну велось мовлення 37 "антирадянських" радіостанцій. На початку 1980-х років глушіння західних радіостанцій посилилось у зв’язку із черговим загостренням Холодної війни. Згідно із поданим документом, в Українській РСР станом...
Дирекція іномовлення Держтелерадіо УРСР щодо режиму секретності та роботи з іноземцями, 1977
Доповідь Леоніда Авсентьєва, головного редактора Дирекції іномовлення Державного комітету Української РСР по телебаченню та радіомовленню, також відомого як Держтелерадіо УРСР, була виголошена на загальних партійних зборах Дирекції іномовлення у серпні 1977 року. Дирекція іномовлення Держтелерадіо УРСР завідувала українським радянським іномовленням – "Радіо Київ", яке мовило на коротких хвилях передусім на країни Європи та Північної Америки протягом 1950-1991 рр. "Радіо Київ" було частиною багатоголосся радянських радіостанцій міжнародного мовлення і, як голос радянської України, акцентувало увагу в своїх передачах на українському порядку денному, зокрема на господарському та культурному житті Української РСР. У документах Дирекції іномовлення декларувалось, що цільовою авдиторією мовлення є українська діаспора в країнах Європи та Північної Америки, а метою мовлення – "контрпропагандистська робота" в...