Пов'язані першоджерела:
“8 березня” Варвари Чередниченко, оповідання 1925 року
Чередниченко Варвара Іванівна (1890/6–1949) — педагогиня, письменниця, членка ПЛУГу, перекладачка, історикиня. Народилася в Києві в родині робітників. Батько вів свій рід із золотоніських козаків. Мати була сиротою з Чигирина, працювала нянькою в родичів Петра Чайковського. Сімʼя постійнj переїздила — то на Кубань, то в Катеринослав (де батько став активнивним революціонером під час подій 1905–1907 років), то до Москви (де Варвара Іллівна вступила на історико-філософський факультет Вищих жіночих курсів). У 1913 році Варвара переїхала до Києва і вступила до Фребелівського педагогічного інституту, а з 1915 аж до 1928 року жила в Полтаві з коротким виїздом до Кубані в 1921 році. Одні бібліографи причиною її частих переїздів називають хворобу, інші ж пояснюють це неспокійним характером:...
Надія Суровцова про “жінроботу” у селах Харківщини середини 1920-их
Надія Суровцова (1896-1985) – докторка філософії, письменниця, журналістка, редакторка та громадська діячка. З юності знаходилась у вихорі історичних подій: була учасницею української громади в Санкт-Петербурзі, працювала в Міністерстві закордонних справ Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, а після захоплення ідеями марксизму та повернення з еміграції до радянської України працювала у Головному управлінні у справах літератури та видавництв (Головліту), Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ), Наркоматі іноземних справ та ін. Була заарештована у 1927 році, засуджена й заслана до ГУЛАГу. Після звільнення у 1954 повернулася в Україну. Оселилася у своєму родинному домі в Умані, де на громадських засадах займалась музейною справою: очолювала Товариство охорони пам'яток історії та культури, впорядкувала бібліотеку для місцевого краєзнавчого музею, збирала книжки, картини, скульптури, вела...