Підтримати
вул. акад. Богомольця 6Львів 79005, Україна
Тел.: +38-032-275-17-34
E-mail: info@lvivcenter.org

Марина Вороніна

Кандидатка історичних наук, доцентка кафедри всесвітньої історії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. У 2005 році захистила кандидатську дисертацію на тему “Мешканки міст Харківської губернії: гендерна дискримінація та динаміка змін (1861–1917)”. За час роботи в університеті викладала різні навчальні дисципліни, зокрема, “Історія слов’янських народів ХХ – ХХІ ст.”, “Новітня історія країн Європи і Америки (1918 р. – початок ХХІ ст.)”, “Теорія та методологія історії”, “Гендерний дискурс у всесвітній історії”, “Етнологія народів світу”, “Історіософія”, “Соціальна антропологія народів України та світу”.

Авторка більше 60 наукових досліджень, зокрема, статей у фахових українських та закордонних виданнях, а також співавторка колективних монографій: “Гендерні дослідження” (2015),  “Жінки в горнилі модернізації” (2017), “Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації” (2023), “Радянське Я, радянське МИ” (2024).

Членка правління Української асоціації дослідників жіночої історії (УАДЖІ), яка є колективним членом Міжнародної федерації дослідників жіночої історії – International Federation for Research in Women’s History. З 2020 по теперішній час є директоркою гендерного центру ХНПУ ім. Г. С. Сковороди.

Пов'язані першоджерела:

Документи (1)

icon
Надія Суровцова про “жінроботу” у селах Харківщини середини 1920-их
Надія Суровцова (1896-1985) – докторка філософії, письменниця, журналістка, редакторка та громадська діячка. З юності знаходилась у вихорі історичних подій: була учасницею української громади в Санкт-Петербурзі, працювала в Міністерстві закордонних справ Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, а після захоплення ідеями марксизму та повернення з еміграції до радянської України працювала у Головному управлінні у справах літератури та видавництв (Головліту), Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ), Наркоматі іноземних справ та ін. Була заарештована у 1927 році, засуджена й заслана до ГУЛАГу. Після звільнення у 1954 повернулася в Україну. Оселилася у своєму родинному домі в Умані, де на громадських засадах займалась музейною справою: очолювала Товариство охорони пам'яток історії та культури, впорядкувала бібліотеку для місцевого краєзнавчого музею, збирала книжки, картини, скульптури, вела...
Показати ще Згорнути все